МИСТЕЦЬКА ГАЛЕРЕЯ
АВАНГАРДУ І ТРАДИЦІЇ
GALL'ART ™
|
Іван ДРАЧ НАЙКРАЩЕ З ВИБРАНОГО ЕТЮД КОХАННЯ
Кохати - нові землі відкривати,
Нюанси свіжі і відтінки нові. Кохати - це щомиті дивуватись, Це - задихатись з подиву - любові. Це - припадати до джерел незнаних
І дикої жаги не втамувати. Порушувати дивовижні плани, А потім дивовижніші сплітати, Кипіти і згоряти од розпуки
І все спізнати, все знайти в любові - Шалене щастя і пекельні муки... Коли не маєш риб'ячої крові. БАЛАДА ПРО ДВОХ ЛЕБЕДІВ
Ой чи то я Леда, ой чи то я Лада,
Аж на мене біл лебедик з небесонька пада. Пада він й пада, впада до упаду,
Ой на Леду білопінну, ой на білу Ладу. Ой чи пінна Леда, ой чи панна Лада,
Аж на мене чорен лебідь з хмаровища пада. Пада, паднем пада, не впиняє лету,
Ой на Ладу білопінну, ой на білу Леду. Білоперса Леда, снігоперса Лада,
Ой чорнявич чи білявич зі мною ізвлада ?! БАЛАДА ПРО ГЕНЕАЛОГІЮ
Я в своєму помісті. Княгині і графи
З відрами босі біжать по воду ... Чи був у нас хоч один літератор, Який не ганяв би курей з городу?! Я в білому замку з гербом калини.
Кози ревуть, як воздобні тури. Похмілля віків настроєм полинним лікує всілякі космічні тортури. Рось тут. Росішки і Скоморошки.
Русь тут скоморохами перебродила - З-за топонімічної гробової дошки Визирає лукава парсуна Ярила. Сонце неділешнє, сонце священне
Патерицею лупить по тім'ї. Все тут язичницьке, нехрещене - Ще й не чути пишнот Візантії. На нервах століть правлю жилаві гуслі.
Це ж Боянові метастази - Вибухають під серцем загуслі Староруські полинні екстази ... ПОЕМА ДЛЯ ЖІНОЧОГО ГОЛОСУ
ІІІ
Ми - двоє крил.
І ти і я. Ти - двоєкрил, Бо я - твоя. Ми - двоє вуст.
Тобі й мені В губах цих глузд На самім дні. Ми - двійко серць,
Мов подих-тьох. Затятий герць, Звитяжці - вдвох. Вдвох - переможці,
Вдвох - переможені. Втоплені - в ложці, В краплині кожній, А океани
Нам по коліна. Подвійні рани - Віно до віна. Вдвох - безневинна
Одна вина, Вдвох - таїна Одним одна ... ДОНЬКИ ЯРОСЛАВА
(За Ярославом Івашкевичем) Їхати ж їм як далеко!
Виходять так зі свічами, Анна до Франції, Євдокія в Семигород, Єлизавета до Данії - навічно. Стоять на порозі, дивляться -
Батьки у світи їхати радать, Дівчатам то дуже тяжко: - Прощавай, Києве-граде! А супроти дівчат в соборі,
Де стіна заламалась в гратах, Чатує тяжкий, спідлоба, Пронизливий погляд брата. МАРКО ЧЕРЕМШИНА
"Коли б мені дозволено було перемінитись у птаха, то вибрав би я собі стать жайворонка ..."
Марко Черемшина Краю мій красний, Гуцуліє, снити б тобою і снити,
Краю мій в бога за пазухою, немає вже слів для проклять!.. Коли б мені та дозволено птахом перемінитись, То вибрав би я собі жайворонкову стать. Гори у тюрмах сонця не бачать. Дню мій неситий,
як мені в твоїм раю пекла твої болять! Коли б мені та дозволено птахом перемінитись, То вибрав би я собі жайворонкову стать. Цісарське все. цісарські грати і навіть гниди.
Пнеться у душу жура - уніформована цісарська рать. все у цісаря просим, навіть в рідній землі зігнити, А як би мені над землею жайвором. жайвором стать ?! Я випив би небо до денця, співом шалів би крилато.
Журу перепив би зорям, а в зір би взяв зір на сто гін - О доле моя небесна! Земне усе переклято. Дай забуття у співі, зведи із земним колін. Дивився б я із блакиті на мужицькі тверді худокості,
Та шпурнула б у мене грудкою мужицька люта рука, І полетів би я до Стефаника, до розпуки його у гості, І залився б. мабуть, як проклятий, над подвір'ям Івана Франка. І тоді б вони в Снятин наввипередки, до Наталі удвох. до дружини,
І випитували б, і доскіпувалися б над усмішку її промітну: - Щось є у цьому жайворонку од голосу Черемшини. Невже він перо полишив, у жайворонка переметнувсь ?! І стільки бриніло б докору, що впав би я долу з хмари,
Лишив би своє жайворінство - і знов до мужицьких наруг, Знов запрягав би у шлеї дні свої незугари, І знову на ниві паперу ставив перо як плуг. ***
В музеях Далекого Сходу
Білі мої рушники - Це крила мого народу. Що крилив сюди віки. Над крилатими над плугами, Що до океану прийшли, Душа жила рушниками, Що заполоччю цвіли. Прані сто раз, перепрані. Їх майстрині зійшли в гроби, Латані, рана на рані. Білі мої голуби, Світитесь, крилами б'єтесь. Сльозою на вас дивлюсь. До мене ви признаєтесь. І я до вас признаюсь ... КАВА
Я каву п'ю, яку ще хтивий
В Верхівні не допив Бальзак, Яку у кавнику сяйливий На дні мені лишив Земляк. Люблю її - лукаву каву,
Це сонце нею так стьоба, Її - гіркаву й солодкаву - Моя вподобала судьба. Як вип'ю - ходжу кроком півня.
А покуштую смак рядка: Нема у ньому смаку півдня, Ні Бальзака. ні Земляка. Немає сонця в одноденні.
Як віртуозно б ти не плів. Лишилась кава аж на денці Оцих гірких, нищівних слів. ПРИНЦЕСА АННА В КИЄВІ
Романс на іподромі Прийшли у Київ лондонські тумани,
Закутали у сиве білий світ. Скажи мені, чому мене туманиш, Свій одхиляєш білоцвіт? Принцессо Анно, королівно Ганно,
Яка ж нам честь - Ви сіли на коня І рветеся за призом бездоганно, Аж Ваша наполохана рідня. Ви шкереберть лицем у наш чорнозем -
Спіткнувся кінь, бо ж рвався напролом. Зафіксував Ваш королівський розум Отак це дивне місто над Дніпром. Принцесо Анно, вже готова ванна,
А до весілля щезнуть всі сліди - Яка ж це честь, принцесо панно Анно, Для сивої дніпровської води! Принцесо Анно, Ви іще коли-небудь
У Київ завітайте залюбки ... ... Чому смієшся ти, моя принцесо Либідь, І за конем змітаєш кізяки ?.. БАТУРИН
Пасуться кози на твоїх руїнах,
Батурине, мій орле сивих сліз. Це з круч твоїх гетьманська Україна Пішла на чорториї під укіс. Це з крил твоїх скривавлена пір'їна Летить і досі міражам навкіс. Батуринці не стали на коліна - Ї їх змісили в огняний заміс. Буяють картоплі довгасті, як поліна, По тінях Чечеля над ними стогне віз. Бедрате плем'я вавилонських кіз Тобі, Вітчизно, припнуто до віна. Кричать в мені твої затяті душі. Тут Розумовський кпином був проріс, Тут бур'яни, мов ліс, гудуть на виднокружжі Й немає кіс на цей захланний ліс. В косах дівочих палахкочуть ружі. Жалобниці - о Чорне море кіс! Дві чорні грушки з Мотриної груші Тобі на чорну пам'ять я привіз ... НА ЧЕЧЕНСЬКИЙ МОТИВ
Голуби клюють очі
Замерзлих російських бійців А батьки на це дивляться З тупістю мудреців Генерали й полковники На банкеті смертей Хижі голуби миру П'ють очі ваших дітей Совість ваша покльована Чи п'янезна вона давно Це в житті відбувається Чи в модернім імперськім кіно Упирі мають кров пити Вічна в них печія Дивна мамо Ічкерія Чечня Чечнія Курди волю виборюють Добрих тисячу літ Ще царі Вавилона Вижирали їх слід Та чеченське і курдське З крові сонце встає Не здавайся і ти Дурне серце моє |
GALL'ART ™
Авторський проект Івана Пелипишака
та Олега Гуцуляка
2004