Олександр НОВОСЬОЛОВ
ПОЛІТИКА РУМУНІЇ НА ОКУПОВАНИХ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У 1941 - 1944 РР.
Сучасний етап розвитку української історичної науки вимагає оновлення тематики наукових досліджень. Одним з пріоритетних напрямків дослідження історії міжнародних зв'язків є проблема України в геополітичних схемах, доктринах, стратегіях європейських держав у ХХ ст.
Сьогодення румунсько-українських взаємин характеризуються як партнерські. Між суверенними державами встановлено дипломатичні зв'язки, відбувається обмін державними візитами, однак ще залишаються невирішені проблеми у відносинах. Саме тому активізація дослідницької роботи як з українського, так і з румунського боку мають сприяти послабленню напруги у взаєминах, створенню об'єктивної основи для рівноправного політичного та культурного діалогу, розвитку економічних відносин.
Румунія, західний сусід України, заслуговує значно більшої уваги з боку українських істориків і публіцистів, ніж це спостерігається у публікаціях пострадянського періоду.
Важливе місце у розробці цього напрямку займає питання ролі України в політиці Румунії у роки диктатури Іона Антонеску (1940 - 1944 рр.). Трагічний шлях Румунської держави в часи Другої світової війни від воєнного союзника гітлерівської Німеччини до становища сателіта, а пізніше (через складні проблеми воєнного, внутрішньополітичного і міжнародного характеру) до союзника антигітлерівської коаліції значною мірою відрізняється від долі інших європейських держав1.
Вранці 22 червня 1941 р. король Румунії Міхай ІІ і голова Ради міністрів Іон Антонеску закликали румунів до "священної війни" за звільнення Бассарабії та Північної Буковини2. Румунські газети, [ №1, 2] "Universul" ("Всесвіт") та "Monitorul Oficial" ("Офіціальний монітор") постійно інформували про просування німецько-румунських військ по території Бассарабії та Буковини. У цих офіційних виданнях мова йшла про ситуацію на фронтах, відзначалися міста і райони, які перейшли в підпорядкування румунських військ.
Захопивши Бассарабію та Північну Буковину, королівська Румунія приступила до подальшої реалізації агресивних планів вступивши за Дністер. Вихід румунської армії за Дністер супроводжувався пропагандистською акцією, суть якої полягала у так званому звільненні румунського задністровського населення. Солдатам оголошувалося, що вони мають виконати священну місію [№ 3], а боротьба на сході представлялася як боротьба європейської цивілізації з дикунством.
Одразу ж після захоплення Бассарабії та Північної Буковини у липні 1941 р., румунський уряд розпочав так звану "реінтеграцію" втрачених провінцій3. З цією метою міністром закордонних справ Румунії Міхаєм Антонеску були розробленні спеціальні директиви та інструкції, які надавалися адміністраторам та преторам (pretor - рум. голова районної адміністрації) і направлялися в Бассарабію та Буковину [№ 4]. Згідно з інструкціями передбачалося, що "реінтеграція" Бассарабії та Північної Буковини відбуватиметься у два етапи. Крім того, рядом особливих пунктів визначалися заходи, які вимагали термінового впровадження. Так, основна увага надавалася збору та збереженню сільськогосподарської продукції, організації та повноцінному функціонуванню промислових підприємств. Особливий інтерес становить пункт № 10, який передбачав так зване "етнічне очищення румунської нації від чужорідних елементів" [№ 4].
Ці директиви та настанови стали основним програмним документом діяльності румунської адміністрації в окупованих Бассарабії та Північній Буковині.
"Реінтеграція" відвойованих провінцій активно обговорювалася в тогочасних румунських засобах масової інформації. Лідери румунських Націонал-цараністської та Націонал-ліберальної політичних партій, Ю. Маніу та К. Братіану неодноразово зверталися до генерала Антонеску зі своїми пропозиціями стосовно організації та встановлення румунської адміністрації в Бассарабії та Північній Буковині.
Незважаючи на те, що в королівській Румунії від 6 вересня 1940 р. фактично було встановлено одноосібну владу генерала І. Антонеску і політичні партії були розпущені, жодного націонал-цараніста чи націонал-ліберала не було заарештовано чи піддано переслідуванням. Більше того, Ю.Маніу та К.Братіану користувалися всіма правами і привілеями, якими володіли до вересня 1940 р.. Маючи певний вплив на кондукетора (conducator - рум. керівник, лідер), вони брали активну участь у політичному житті країни 4.
Влітку 1941 р. румунська громадськість активно вітала успіхи своєї армії в боях за звільнення "прадавніх румунських володінь". Після остаточної анексії Бассарабії та Північної Буковини Ю. Маніу 18 липня 1941 р. в листі звернувся до генерала І.Антонеску зі своїми пропозиціями щодо відновлення у цих провінціях румунської влади [№ 5]. Ю.Маніу запропонував ряд заходів, які на його думку враховували помилки минулих румунських урядів, що мало сприяти остаточній інкорпорації Бассарабії та Буковини у Велику Румунію і консолідації румунської нації, у тому числі і задністровського румунського населення, яке проживало у Трансністрії (Transnistria - рум., Задністров'я. Назва, яка вживалася німецько-румунськими окупаційними властями щодо земель між ріками Дністер, Буг, Рів, Лядова та Чорноморським узбережжям під час німецько-радянської війни 1941-1945 рр. Після окупації частини Південної України німецьке командування передало під тимчасове управління свого союзника - Румунії, зокрема територію, яка охоплювала Одеську, Ізмаїльську, Чернівецьку, південні райони Вінницької, західні райони Миколаївської та Херсонської областей. Румунська адміністрація створила на цих землях адміністративну одиницю - Трансністрію)
Зважаючи на тимчасовий характер управління Трансністрією, румунські правлячі кола утримувалися від будь-яких заяв та декларацій стосовно політичного і територіального устрою окупованих земель. Питання статусу Трансністрії відкладалося до часу завершення війни проти СРСР.
Румунський політичний провід вважав, що всі територіальні питання вирішуватимуться на мирній конференції за головуванням Німеччини. У зв'язку з цим у Бухаресті в червні 1941 р. було створено "Бюро з питань миру", метою якого була підготовка матеріалів і документів, які б засвідчували румунські права на землі між Дністром та Південним Бугом 5. На відкритті цієї установи заступник голови Ради міністрів та міністр закордонних справ Румунії Міхай Антонеску сказав [№ 6], що політичні заяви про статус Трансністрії будуть зроблені після війни. Водночас міністр наголосив, що у новоствореній Європі, яка постане після розгрому СРСР, Німеччина могла б визнати природну роль Румунії як регіонального гегемона. Для цього румунам необхідно зібрати всі документальні дані, що засвідчують їх прадавні етнічні і територіальні права на цих землях 6.
Політичний режим, встановлений Румунією на окупованих українських землях, був не такий деспотичний, як на сусідніх окупованих німцями територіях 7. Однак до єврейського населення румунська влада ставилася так само радикально і безкомпромісно, як і в інших регіонах України. За ініціативою румунської адміністрації євреї Бассарабії та Північної Буковини депортувалися до Трансністрії. Євреям заборонялося самовільно пересуватися провінцією, а за повернення до країни їх чекала смертна кара. Покарання очікувало кожного, хто допомагав їм повернутися [№7].
Участь румунських військ у військових операціях на території СРСР вимагала повної концентрації усіх ресурсів країни. Розрахунки кондукетора на швидке закінчення війни не справдилися. Кондукетор у Меморандумі, надісланому Гітлеру 9 січня 1943 р. [№ 8] повідомив, що війна для Румунії набула особистого характеру. Антонеску попросив у фюрера гарантій безпеки для Румунії з боку союзників, а також повідомив про те, що на наданих їй землях Румунія має виключні власні політичні та національні інтереси 8.
Румуни не внесли нічого нового у свою політику у порівнянні з передвоєнними концепціями. Вони прагнули якнайшвидше асимілювати українське населення, але не було мови про його масове винищення. Останнє стосувалося лише євреїв і циган, з яких багато загинуло у таборах на території Трансністрії 9. Про злочини, заподіяні румунською владою, свідчив колишній губернатор цієї провінції Георгє Алексяну, на суді над маршалом Антонеску та його урядом [№9], який відбувся у Бухаресті у травні 1946 р.10. Сам колишній диктатор, визнаючи свої злочини, підкреслив, що він керувався правом окупанта і діяв за цим принципом [№10].
Таким чином, представлені документи розкривають плани та конкретні політичні заходи королівської Румунії щодо українських земель у період німецько-радянської війни 1941 - 1945 рр.
1 Русак А.В. Союзники гитлеровской Германии в войне против СССР 1941-1945. - К.: Ин-т истории Украины НАН Украины, 1998. - С. 44.
2 Buzatu Gh. Romania si Raboiul Mondial din 1939-1945. - Iasi: Centru de istorie si Civilizatie Europeana, 1995. - P. 18.
3 Dobrinescu V-F., Constantin I. Basarabia in celul de al doilea razboi mondial (1939-1947) - Iasi: Institutul European, 1995. - P. 244.
4 Cоnstantiniu F. O istorie sincera a poporului roman - Bucuresti: Univers Enciclopedic, 1997. - P. 395.
5 Barbu Gh. Al treilea om al axei : Memorial Antonescu. - Iasi : Institutul European, 1992. - P.78.
6 Dragan J.C. Istoria romanilor. - Bucuresti : Europa Noua, 1994. - P. 228 - 229.
7 Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ ст. - К.: Основи, 1997. - С. 117.
8 Левитский И. О причинах участия фашистской Румынии в войне против СССР // Вопросы истории. - 1985. - № 7. - С. 68 - 85.
9 Грицак Я.Й. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ - ХХ ст. - К: Генеза, 1996. - C. 231.
10 Попович К.Ф. Память времени. Записки военного разведчика. - М.: "Андреевский флаг ", 2002. - С.124.
№ 1
Повідомлення Штабу командування німецько-румунським фронтом в Румунії про просуваня німецько-румунського наступу в Бассарабії
17 липня 1941р.
Повідомлення № 5
Штаб Командування німецько-румунським фронтом в Румунії повідомляє:
Стратегічні вузли Бассарабії знаходяться у нашому підпорядкуванні.
Бої за захоплення та очистку плацдарму Корнешть завершилися.
Захоплені Хотин, Сорока, Оргєєв, Кишенів.
"Universul", anul 58, nr. 192, din 19 iulie 1941. "Всесвіт", річник 58, №192, 19 липня 1941.
Переклад з румунської мови
№ 2
Повідомлення Штабу командування німецько-румунським фронтом про продовження військових дій на схід від Дністра
25 липня 1941 р.
Повідомлення № 6
Штаб Командування німецько-румунським фронтом в Румунії повідомляє:
Боротьба за звільнення румунських володінь на сході завершена.
Від Карпат до Моря ми знову господарі прадавніх кордонів.
Боротьба за безпеку нашого розвитку, за порятунок віри, за звичаї і за цивілізацію триває.
Німецько-румунські війська вступили за Дністер.
"Monitorul Oficial", partea I, "Офіціальний Монітор"
nr. 175, din 26 iulie 1941, pag. 4416. № 157, 26 липня 1941, С. 4416.
Переклад з румунської мови
№ 3
Звернення Командуючого 3-ої Армії генерала армійського корпусу П. Думітреску до солдатів 3-ої румунської армії з приводу вступу німецько-румунських військ за Дністер
ГЕНЕРАЛЬНИЙ ШТАБ,
ОКНИЦЯ 16 липня 1941 р.
Солдати 3-ої Армії
Ви відзначились перед Батьківщиною!
В кампанії по звільненню братів з Буковини та Північної Бассарабії, ви перемогли великого ворога.
Ви звільнили від ворога гори Буковини. Повернули столітні ліси. Форсували Прут. Ви здобули Хотин, фортецю Штефана Воде, та звільнили від ворога всю Північну Бассарабію, аж до Могилева на Дністрі.
Дякую вам.
Перед Могилами загиблих у боях, схиляю смиренно коліно.
Їм, загиблим, пораненим, та вам, оборонцям кордонів Батьківщини, румунському народові, складаю свою подяку.
Солдати !
Поруч з нашими союзниками, німцями, Кавалерія держави та Гірські стрільці перейдуть Дністер.
Ми складаємо подяку нашим товаришам німцям, яким ми допомагаємо та приймаємо участь у боротьбі. Без них, ми б не змогли здійснити цього об'єднання народу.
Гордіться солдати 3-ої Армії, бо вам випала велика честь.
Вірячи в нашу армію, в моральну непереможну силу наших солдатів та пліч-о-пліч з найсильнішою армією світу, ми переможемо.
Починається нова битва.
Це боротьба добра і зла. Цивілізації проти дикунства. Боротьба за знищення варварства.
Це боротьба за об'єднання святих кордонів Румунського Народу.
З Богом !
Ми переможемо !
Командуючий 3-ої Армії
Генерал Армійського Корпусу
(ss) П. Думітреску
Arhiva Ministerului Aparerii Nationale. - Архів Міністерства Національної Оборони.-
fond 3831, dosar 3761. - f. 76. ф. 3831, спр. 3761. - арк.76
Переклад з румунської мови
№ 4
Директиви та настанови адміністраторам та преторам,
що направляються в Бассарабію та Буковину
Бухарест серпень 1941 р.
ПРИНЦИПИ ТА НОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ
ІІ
Організація та запровадження функціонування адміністрації Буковини та Бессарабії здійснюватиметься за двома фазами:
І. Перша, попередня, по підготовці нового режиму, в якій організація та дії будуть характеризуватися швидкістю, практичністю, прагматизмом, тобто негайне запровадження необхідних заходів, яких потребує встановлюваний новий режим.
ІІ. Друга фаза стане остаточним встановленням нових принципів управління та адміністрації.
Організація та впровадження адміністрації
І фаза
Перший етап триватиме до часу, коли завершаться бої у нашому районі, та відбудеться повернення територій, які нам належали віками, що стане правовим актом.
Зараз ми перебуваємо в стані ocupatio bellic, тобто військової окупації, яка триватиме до припинення боїв фактично чи юридично.
В цей період офіційна влада встановлена воєнною необхідністю, керуючись законами війни, під керівництвом військових.
Внаслідок, на цьому першому етапі, військові будуть проводити всі заходи і здійснювати адміністративні функції. Щодо нормативних актів, які прийматимуться в цей період, то це мають бути військові розпорядження про захист безпеки та громадського порядку.
Запровадження цих розпоряджень здійснюватиметься за допомогою сили, якою володіє армія. Там де будуть відсутні військові частини, влада буде впроваджуватися й здійснюватися за допомогою жандармерії.
Цивільна адміністрація, в цей період часу, не буде видавати нормативні акти. Її представники обійматимуть органи влади, які їм належать. Їх функції будуть обмежені підготовкою та організацією реформ, які мають відбутися на другому етапі, з іншого боку, органи цивільної адміністрації будуть допомагати військовій владі у виданні розпоряджень, та здійснені адміністративних заходів.
Термінові заходи
2. Збереження врожаю та продовольства
Слід пам'ятати, що відсутність продовольства, яка викликана дефіцитом сільськогосподарської продукції - причина багатьох виступів і соціальних безпорядків.
Тому цій галузі надаватиметься найбільшого значення.
Для забезпечення населення продуктами харчування у еквіваленті до середньої зарплатні, у період коли виплата не може здійснюватися грошима, у режими сільськогосподарських робіт буде впроваджено примусову працю. Цей примус має бути здійснений в дусі виконання національного трудового обов'язку, згідно з королівським законом № 1.403 від 14 травня 1941 р., і необхідно буде представити населенню, що це загальний обов'язок та громадянська честь для усіх румунів, а не лише для місцевого населення.
Треба докласти усіх зусиль, щоб ця праця розумілася та сприймалася всіма, оскільки цей принцип встановлює базу національної праці взагалі і сільськогосподарського сектору зокрема.
5. Організація праці
Трудові служби почнуть роботу вже на першому етапі, по організації робочого персоналу терміново необхідного для роботи на всіх промислових підприємствах, впровадження функціонування яких, здійснюватиметься Департаментом Економіки.
10. Етнічне очищення й політика
Ми перебуваємо на межі історичного моменту загального піднесення нації, національного випробування та очищення Нашого Народу від усіх чужорідних елементів, які виросли як бур'яни, закриваючи наше майбутнє.
Необхідно знищити заразу і всі рештки скинутого режиму.
Заходи по очищенню нації здійснюватимуться шляхом депортацій та ізоляцій в таборах праці, в місця звідки не зможе поширитися зараза від усіх євреїв, так само як і від інших чужих народові елементів, походження яких є сумнівним.
Для повноцінного здійснення операцій по очищенню нації, провінційним адміністраціям необхідно повідомити про міграцію єврейського і всіх решта чужорідних елементів, яких необхідно депортувати за межі провінцій назавжди, їм немає що тут шукати.
Romanitatea transnistriana: Antologie / Трансністріанське румунство: Антологія/
Inspectoratul pentru Cultura al інспекторат по культурі Муніціпіу Бухарест.
Municipiu Bucuresti. - Бухарест: Семне, 1996. - С.368 - 385
1. Bucuresti: Semne, 1996. P. 368-385.
Переклад з румунської мови
№ 5
Лист Юліу Маніу, лідера націонал-цараністської партії, адресований Міхаю Антонеску і генералу Іону Антонеску про організацію адміністрації в Бассарабії та Північній Буковині
Бухарест 18 липня 1941 р.
Пане Заступнику Голови Ради Міністрів,
Маю можливість відправити листа адресованого пану генералу Антонеску, кондукетору держави і голові Ради Міністрів, з найкращими побажаннями відправляю з можливою терміновістю.
Дякую вам і прошу прийняти запевнення моєї вдячності.
Юліу Маніу
Пане Генерале
Румунська громадськість з великим натхненням уважно слідкує за військовими акціями, що розгортаються під вашим керівництвом за звільнення провінцій захоплених чужинцями, та з особливою увагою слідкує за усіма заходами, що здійснюються у зв'язку з цією історичною подією.
Серед цих заходів, особливим чином, привернули увагу громадськості заходи, що були оголошені заступником голови Ради, стосовно адміністративної та економічної організації Буковини, що широко обговорюється в пресі і радіо.
Я погоджуюсь з тими заходи, які ви оголосили для проведення в Північній Буковині, Бассарабії та на півночі Молдови, хоча вони містять багато помилок, що примушує мене звернути на це вашу увагу.
Способи, за допомогою яких відбувається організація адміністрації в Бассарабії та Північній Буковині після їх реінкорпорації, закладають майбутнє яке може бути переповнене конфліктами. Попередні режими, окрім націонал-цараністів, бачили Бассарабію та Буковину колоніями, і включили їх в централістичну систему, присікаючи будь-які можливості самоврядування. Ці дві провінції керувалися функціонерами з королівства, які не були відомі місцевому населенню, ці функціонери перетворювалися в справжніх сатрапів народу, що викликало велику невдячність…
Запровадження старої централістичної системи може стати згодом недопустимою помилкою.
Більшовицький режим, незважаючи на симпатії серед бассарабців, сколихнув їх душі, наблизивши їх знову до Батьківщини-матері. Цю обставину необхідно використати з метою зміцнення усього румунського народу…
Румунська громадськість не розуміє заяву пана заступника голови Ради: "До закінчення боїв, коли буде прийнятий декрет про анексію, до того часу військова та окупаційна влада є єдиною легітимною силою на цій території".
По-перше, про які бої мається на увазі, бої за Бассарабію та Буковину, чи проти Росії, або ж військові акції взагалі ?
По-друге, для чого потрібен декрет про "анексію" ?
Бассарабія та Буковина вступили в Румунське Королівство, в результаті самовизначення, 23 роки раніше, на національних зборах. Для чого тоді потрібен новий декрет про анексію, який надасть нового втілення правової бази щодо об'єднання цих двох провінцій з Батьківщиною-матір'ю…
…Бассарабія та Буковина румунські території "de factо" і "de jure", тому недопустимо надавати якісь інші правові назви румунським землям, тим більше, що ці землі не повинні керуватися іноземцями…
Вступаючи в бій проти ворогів, звільнивши Бассарабію, Буковину та частину Молдови, в цю хвилину в свідомості усього румунського народу, проблема володінь є виразом наших етнічних, історичних та національних прав нашої вітчизни, що добре відомі…
Ціла нація була охоплена небувалою радістю коли стало відомо, що Чернівці та Кишенів, та інші міста були звільнені від ворогів…
Правда, що на схід і на північ від Дністра, залишається багато наших братів румунів, які проживають тут від давніх-давен, що надає нам право вимагати повної національної єдності з ними. Їх ми не можемо не враховувати, так само як не можемо охороняти їх силою. Об'єднання з ними має відбутися з їх вільної згоди, тоді коли стабілізується територіальний статус у Європі.
Без цього ми не зможемо радіти поруч з нашими братами із-за Дністра…
Правда має бути відновлена, оскільки ніхто інший не має стільки прав на Молдавську Республіку скільки маємо ми…
Прошу прийняти запевнення моєї вдячності.
Юліу Маніу
Аrhivele Statului Bucuresti. - Державний Архів Бухареста. -
fond Presedintia Consiliului de Ministri, ф.Засідання Ради Міністрів,
dosar 25/1940. - ff. 135 - 159. спр. 25/1940. - арк.135 - 159.
Переклад з румунської мови
№ 6
З виступу заступника голови Ради міністрів Румунії та міністра закордонних справ М. Антонеску, з приводу встановлення Бюро з питань миру 16 червня 1942 року, про політичний статус окупованих українських земель
Бухарест 16 червня 1942 р.
… Проблема сходу (тобто, Трансністрії - Н.О.), буде вирішуватися на мирній конференції, яка займатиметься і відповідатиме за підготовку відповідних матеріалів. Зараз я мушу лише задекларувати, що жодною дією, пан маршал Іон Антонеску, я, або ж уряд , а також ні в якому разі Міністерство закордонних справ не у змозі виразити волю Уряду Румунії про анексію земель навколо Дністра.
Юридична позиція, на якій ми поки що зупинилися - є військова окупація.
Тому, в юридичних актах, що були укладені відносно Трансністрії, відзначається, що нами призначено цивільну владу, яка повністю підпорядковується військовому командуванню.
Політична заява відносно цих земель, поки що є недоречною в таких умовах.
Мета, яку ми переслідуємо - не робити заяв про політичний і територіальний устрій Трансністрії, який вирішить повоєнна мирна конференція…
Звичайно, якщо завтра російська проблема набуде європейського звучання, та проти Росії, для знищення комунізму і слов'янства, постане європейська спільнота, а російська європейська частина буде розділена, ось тут Румунія стане актуальним чинником у її знищенні. Тоді згідно з етнічними та патримоніальними правами Румунія виступатиме як регіональний гегемон, з точки зору етнічних та природних кордонів, де розселена значна частина румунського народу - на сході та навколо Чорного Моря.
Саме тому нам необхідно підготувати документальний матеріал, який доводив би наші позиції.
Antonescu M. "Daca vrei sa castigi razboiul Антонеску М. "Хочеш перемогти - готуй мир…"
trebue sa pregatesti pacea…" Виступ з приводу відкриття Бюро з питань миру
Discurs tinut la 16 iunie 1942 pentru 16 червня 1942. - Клуж-Напока, 1991. - С.11 - 12.
constituirea Biroul Pacii.
- Clug-Napoca, 1991. - 56 p. - P.11 - 12.
Переклад з румунської мови
№ 7
Закон про покарання смертною карою євреїв, що були депортовані у Трансністрію, які нелегально повертаються до країни
Бухарест 19 серпня 1942 р.
Ст.1. Євреї чоловіки та жінки, з 15 років і старше, що були депортовані у Трансністрію, будуть покарані смертю в разі їх повернення в країну нелегально…
Ст.2. Будь хто з місцевого населення, хто допоможе євреям повернутися до країни нелегально, будуть покарані примусовими виправними роботами строком від 5 до 20 років…
Ст.3. Судочинство, передбачене положеннями даного закону, покладається на військові інстанції…
Маршал Румунії,
Кондукетор країни І.Антонеску
Міністр національної
оборони, генерал К. Пантазі
Міністр юстиції І. Марінеску
Evreii din Romania intre anii 1940 - 1944.: Dokumente. - Євреї в Румунії 1940-1944: Документи. -
Bucuresti: Hasefer, 1993. - 486 p. - Р. 224. Бухарест: Хасефер, 1993. - С. 224
Переклад з румунської мови
№ 8
Меморандум адресований маршалом Іоном Антонеску Адольфу Гітлеру з приводу його візиту до Генерального штабу 10 - 11 січня 1943 року
Бухарест 9 січня 1943 року
Маршал Іон Антонеску та румунський уряд змушені звернути увагу фюрера Адольфа Гітлера - на початку нового року румунсько-німецького співробітництва та боротьби проти комунізму - на ситуацію військову, економічну та фінансову Румунії, на проблеми сьогодення і майбутнього…
Візит заступника голови Ради міністрів Румунії до генерального штабу фюрера, який був здійснений 22 - 23 вересня 1942 р. продемонстрував:
1. Румунія воюватиме на сході проти більшовизму та слов'янства, війна для неї набула особистого характеру, що допомогло звільнити прадавні румунські землі, які були незаконно окуповані;
2. Румунія має власні національні проблеми у новозвільнених землях, тому вона має захистити свої територіальні і політичні права, за які несе відповідальність перед обличчям історії;
3. Зобов'язана вести боротьбу на сході, Румунія змушена просити гарантій безпеки для своїх власних територій, та для румунів, які проживають за межами країни…
Antonescu-Hitler: Corespondenta si intilniri inedite (1940-1944) / Антонеску - Гітлер: Листування і зустрічі
Corespondenta si intilniri inedite (1940-1944) / (1940 - 1944)
Ed. alc. de Arimia V., Coord. stiintific Constantiniu F. - / За ред. В.Аріміа, ф.Константініу. -
Bucuresti: Coria, 1991. - 216 p. - P. 9 - 11. Бухарест: Корі, 1991. - С. 9 - 11.
Переклад з румунської мови
№ 9
Зі свідчень губернатора Трансністрії Г. Алексяну про діяльність румунської адміністрації у цій провінції на судовому процесі над І.Антонеску та його урядом.
Бухарест 7 травня 1946 р.
Голова: Коли ви приступили до виконання обов'язків губернатора Трансністрії?
Г. Алексяну: 19 серпня 1941 року.
Голова: Які повноваження ви мали?
Г.Алексяну: Політичне, економічне та адміністративне управління в повній мірі.
……………………………………………………………………………..
Голова: В якій мірі ви причетні до депортацій, які здійснювалися навколо Бугу?
Г.Алексяну: Для початку, необхідно визначити, що існують різні види депортацій. Якщо розглядати їх в хронологічному порядку, то спочатку були депортації здійснюванні до Трансністрії, в вересні місяці 1941 року, до взяття Одеси. В середині вересня до мене у Тирасполі з'явилися два полковника від пана маршала Антонеску, які мали організувати депортацію єврейського населення з Бассарабії та Буковини до Трансністрії. Питаннями їх охорони та перевезення займалися військові та жандармерія. Адміністрація мала забезпечити місця для їх розташування, їжу…
Голова: Уточніть. Скажіть, коли ви довідалися про ці депортації і яким чином вони відбувалися, яка ваша участь у цьому.
Г.Алексяну: Ці євреї мали бути переправлені за Буг. Перша колона їх була переправлена до Голти. Пізніше префектура Голти повідомила, що євреї були страчені німцями…
…………………………………………………………………………
Голова: З огляду на захоплення майна з території Трансністрії, за якими критеріями ви це здійснювали?
Г.Алексяну: У цьому питанні я керувався чотирма принципами: було майно, яке захоплювалося в момент вступу окупаційних підрозділів у Трансністрію, потім майно захоплювалося поетапно. Було створено комісію щодо трофеїв в Одесі. Критерії визначали військові.
Голова: Комісії працювали від чийого імені?
Г.Алексяну: Від імені генерального штабу…
Голова: Звідки надходили накази?
Г.Алексяну: Накази надавав сам пан маршал Антонеску.
Голова: Що було захоплено?
Г.Алексяну: Думаю, що в загальному, на період 1942 - 1943 рр. було захоплено понад 10 тис. голів великої рогатої худоби…
………………………………………………………………………
Голова: Зрозуміло. Тепер про четверту категорію…
Г.Алексяну: Четверта категорія: майно, яке було визначено урядом для евакуації з Трансністрії. Ця евакуація здійснювалася у два етапи, перший етап - коли ми лише вступили, другий - коли ми залишили Трансністрію. Спершу уряд визначив, що особливо в Одесі, та і в Трансністрії взагалі, враховуючи той факт, що Трансністрія простягалася до Бугу, знаходилося багато індустріальних підприємств, устаткування і майно яких є необхідними для країни та для її військової промисловості…
Голова: Хто надавав ці розпорядження?
Г.Алексяну: Пан маршал Антонеску.
……………………………………………………………………………………
Procesul lui Ion Antonescu / Ed. Ingr. de Craca I. - Процес Іона Антонеску / За ред. І.Крака.
Bucuresti: Eminescu, 1995. - Р. 183 - 187. Бухарест: Ємінескеу, 1995. - С.183 - 187.
Переклад з румунської мови
№ 10
Зі свідчень Іона Антонеску на судовому процесі над ним та його урядом про репресивні заходи здійснювані румунською владою у Трансністрії
Бухарест 7 травня 1946 р.
Голова: Коли ви довідались про страти, які відбувалися в Одесі та яка ваша участь у них?
…………………………………………………………………………………….
І.Антонеску: Пiд час війни, коли ми евакуйовували усю південну частину Трансністрії.
Голова: Так?
І.Антонеску: Так, тоді. Прийшов до мене Пантазі (міністр національної оборони - Н.О.) та повідомив, що він вжив заходів, для того, що б приховати наші злочини. Я його спитав, що це означає. Мені нічого не повідомлялося про ці справи. У жовтні 1941, коли в Одесі було підірвано будинок комендатури, я надав дозволу на проведення репресій. Так, я надав дозволу на проведення репресій. Також визначив кількість. Я беру за це усю відповідальність на себе. Я усе життя вважав, що коли лідер перемагає, йому належить уся слава, коли втрачає - йому належить уся відповідальність…
Народний обвинувач Д.Сараку: Пан голова, прошу нехай звинувачуваний дасть відповідь на питання: хто підписав наказ за яким за кожного вбитого румунського офіцера мають бути страчено 200 радянських громадян, за кожного солдата 100?
І.Антонеску: Так, я це наказав.
Голова: Визнаєте.
І.Антонеску: Наказав, бо видав цей наказ і в самій Румунії, на початку війни…
…………………………………………………………………………………….
Голова: Так виглядає, що злочини, які ви чинили в Трансністрії ви намагалися приховати бо знали про них?
І.Антонеску: Ніяких злочинів у Трансністрії не чинилося. Ми мали повне право окупанта. У всіх війнах, від Чингізхана і до наших днів окупант проживає на окупованій території, де здійснює операції. Ми мали таке право…
Procesul Maresalului Antonescu: Процес Маршала Антонеску:
Documente: in 2 v. / Документи: в 2 т./ За ред. Чуйка М-Д. - Бухарест:
Ed. Ingr. de Ciuca M-D. - Bucuresti: Saeculum: Секулум Єуропа ноуа, 1996. -
Europa noua. - 1996. - V.1. - Р. 204 - 207. Т.1. - С. 204 - 20.
Переклад з румунської мови
