ГАЛИЦЬКИЙ КОРОЛЬ ТА ОБ'ЄДНАНА ЄВРОПА

В кінці 1912 року, коли Європа вже доживала срібного віку, в Імператорській Родині Габсбургів народився хлопчик. Через п'ять днів дитину охрестили під іменем Франц Йосиф Отто. Хрещеним батьком хлопчика був сам Імператор Австро-Угорської Імперії Франц Йосиф І.

У достатньо великій родині легко було загубитись поміж багатьох Герцогів і розділити долю, хоча й шляхетної, та все ж не помітної особи. Однак, влітку 1914 р. сумнозвісний постріл в Сараєво і смерть Франца Фердинанда радикально змінили статус маленького Отто. Він стає прямим спадкоємцем Корони Австрійської Імперії, в тому числі Королівства Галичини та Лодомерії і Великого Герцогства Буковина.

Почалась світова війна, і після смерті старого Імператора його батько Карл І зійшов на Престол. Однак, уже на весні 1919 р. Імператорська Родина під тиском революційних подій була змушена піти в вигнання. "Антигабсбургський закон" не дозволяв повернутись до Австрії.

Коли Отто виповнилось 10 років, йому довелось стати свідком батьківської смерті на острові Мадейра. Далося взнаки зараження туберкульозом, яке Імператор отримав під час огляду військових лазаретів. Отто назавжди запам'ятав, як мусить помирати справжній християнин і монарх. Дивно, але за доволі коротке подружнє життя - трохи більше десяти років - у Карла І та його дружини Зіти народилося десять дітей.

Як самий старший, Отто успадкував титули батька під наглядом матері. А в 1930 р. як повнолітній вступив у повні права голови Імператорського Дому.

Досить швидко промайнули студентські роки у Лубенському Університеті (Бельгія), а трохи згодом Отто блискуче захищає докторську дисертацію під іменем Герцога фон Бар.

У 1935 р. нарешті було знято заборону на в'їзд до Австрії, та на жаль міцніючий німецький фашизм почав загрожувати Австрійському суверенітету та родині Габсбургів. На думку Гітлера Габсбурги постійно зігрівали "на грудях" німецької нації слов'ян та євреїв. Йому не терпілося знищити всю Імператорську Родину і, в першу чергу, Отто, якого Гітлер вважав своїм особистим ворогом. Щоб зламати опір австрійських монархістів, було розроблено таємний план "Отто", за яким Голову Імператорської Родини мусили убити під час анексії Австрійських територій.

З 1938 р. Отто був змушений переховуватись спочатку у Франції, а потім в Америці. У своєму вигнанні Отто продовжував активну політичну діяльність. За підтримкою своїх друзів, у тому числі Ерцгерцога Роберта з Лондону, він домігся заборони авіаударів по Австрії аж до березня 1944 р., активно добивався захисту судетських та східних німців від переселень, перегляду Тирольского кордону по мовним ознакам, виступу Угорщини на боці союзників, відновлення Австрійської державності після війни та багато іншого.

На жаль, чимало планів Отто були закреслені політикою Сталіна, в тому числі і план Черчілля по утворенню Дунайської Конфедерації під Скіпетром Імператора Отто.

Одразу по війні з'явилась можливість повернутись на Батьківщину, та в цей раз зовсім ненадовго. Вже на початку 1946 р. заангажований сталінським режимом канцлер Реннер відновив "антигабсбургський закон". Австрійські монархісти зазнали репресій.

У 1951 р. в особистому житті Отто відбулась значна подія - Папа Пій XII обвінчав його з двадцятип'ятирічною принцесою Реґіною. Шляхетне подружжя обрало місцем свого постійного проживання віллу "Австрія", неподалік від Мюнхена. Згодом у них народилося п'ятеро дітей: два сина і три дочки.

Активна політична діяльність Отто суттєво вплинула на розбудову нової Європи. Ще у 1932 р. , розділяючи думки свого друга Графа Кауденхофа-Калергі, Отто стає членом Панєвропейського Союзу і поступово перетворюється на його провідного ідеолога. Книжка Отто Габсбурга "Сполучені Штати Європи" стала основним політико-економічним обґрунтуванням ЄЕС та інших загальноєвропейських структур.

З 1957 р. Отто займає посаду віце-президента міжнародного ПанЄвропейського Союзу, а з 1973 р. стає його президентом. Через шість років - він член Європарламенту від ХДС. З його ініціативи було зірвано засідання у 1982 р., коли спустошені крісла символізували відсутність пригнічених народів Європи, в знак того, що Європа простягається і за межі ЄЕС.

Отто Габсбург неодноразово обирався Головою Європарламенту і очолював різні міжнародні комісії.

Після тяжкої автомобільної катастрофи в 1997 р. стан здоров'я 85-річного Отто погіршується. В зв'язку з цим він заявив, що не буде висувати свою кандидатуру у 1999 р. і, незважаючи на блискучу перемогу ХДС, добровільно виходить з Європарламенту. Та все ж лишається його почесним, найстарішим, пожиттєвим членом.

Старший син Отто Габсбурга Карл народився у 1961 р. і своє перше виховання отримав у колі Імператорської Родини. Ще підлітком, навчаючись в гімназії Тутценга, Карл допомагає батьку у справах Панєвропейського Союзу.

Досить рано він починає захоплюватись авіацією, бере уроки пілотування і вивчає авіатехніку. Маючи Австрійське громадянство. Карл переїжджає до Зальцбургу і проходить військову службу в якості пілота Австрійських Військово-Повітряних Силах. Згодом отримує чин капітана.

В Зальцбургському Університеті Карл вивчає право та філософію, пізніше представляє Австрію у делегаціях Пан європейського Союзу. В Гельсінкі зустрічається з Горбачовим на обговоренні "Литовського питання".

Захоплюючись мистецтвом. Карл познайомився з молодою художницею, скульптором та мистецтвознавцем Франческою Туссен-Борнеміса. Через деякий час вони обвінчались, і вже мають троє дітей: сина і спадкоємця Фердинанда Звонимира, а також двох дочок Єлеонору та Глорію.

З 1996 р. Карл очолює Австрійську делегацію в Європарламенті, а з 2002 р. стає Генеральним Директором Організації Підтримки Не представлених Націй в Євросоюзі.

Згідно Закону Престолонаслідування Карл Габсбург є прямим спадкоємцем всіх титулів Його Імператорської та Королівської Високості Отто Габсбурга, в тому числі і Титула Короля Галичини та Лодомерії і Великого Герцогства Буковина. З огляду на це він, як і його батько, залишається легітимним претендентом на Престол Всієї Соборної України в разі зміни її державного устрою на монархічну форму правління.

Всеукраїнська громадська організація "ТРОН" підтримує необхідні стосунки з членами Імператорської Родини і має намір регулярно знайомити українську громаду з діяльністю Галицького Короля та його спадкоємця.

(Журнал "Політика і Культура")