КУЛЬТУРА ЗАГАДУВАННЯ

Перш аніж стати законним хранителем Персня Всевладдя, Більбо змагається з Горлумом. Загадує загадки. Перш аніж досягти Темної Вежі, персонажі Стівена Кінга загадують загадки крейзанутому потягові Блейну Моно. Кожна порядна казка передбачає героя, що перемагає зло блискучим й несподіваним рішенням загадки. Це не випадково.

Загадки були першою філософією людства. Такою філософією, котра мала безпосередній практичний вимір. Зокрема, в давнину обряд ініціації хлопчиків передбачав відгадування загадок. Як побутових, так і сакральних. Згадки про ці ритуали збереглися в пам'яті багатьох індоєвропейських народів. Відбувався цей ритуал приблизно так: після випробувань на силу. витривалість та володіння зброєю шаман ставив хлопчика у "священне коло", обкладене камінцями-оберегами, і старійшини починали випробовувати кмітливість кандидата на титул дорослої людини. Починали з легких загадок, які були всім відомі з дитинства, і закінчували новими та секретними, спеціально створеними для певного ритуалу. "Годуй мене, і я житиму. Дай мені напитися, і я помру. Хто може таке сказати ?" - запитував шаман. Кандидат відповідав "вогонь" і плем'я гучними криками вітало нового воїна.

У теперішньому цивілізованому суспільстві роль ініціальних загадок відіграють тестові системи. Передусім ті, якими вимірюють IQ. Зріла і розвинута громада не може дозволити собі такої розкоші, як відсутність фільтрів, які б на ранніх стадіях відбраковували дебілів, імбецилів, олігофренів і просто дітей та підлітків з низькими інтелектуальними здібностями. Цим відбракованим суспільство відразу вказує їхнє місце під сонцем - десь на нижчих щаблях сервісного ресурсу, де вони зможуть заробити на прожиття. Вони не мають потім плутатися поміж швидкомислячими чи успішними, діставати їх своєю тупістю. Заздрити їм. Шкодити. Для слов'янського менталітету ця технологія відбраковування людського матеріалу все ще видається надто жорстокою. Ми ще не навчилися будувати "фільтри для невдах". Невдахи і ті, хто не встигає, у нас ще й досі - священні корови. Їх жаліють. Їм не загадують загадок, щоби не травмувати бідолах. "Невстигаючі" навколо нас горді й борзі, з нахабними та вічно ображеними пиками. Вони не хочуть відходити на соціальне узбіччя. Навпаки. Користуючись відсутністю фільтрів, вони досягають найвищих рівнів соціальної значимості. Вони оточують себе такими самими "двієчниками життя". Командами агресивно відсталих. А ми потім дивуємося високопосадовцям, які белькочуть з екранів телевізорів щось недоладне і глипають загубленими посеред целюліту оченятами. В раціонально організованих суспільствах цю "породу" відганяють від "кар'єрних ліфтів" у тринадцятирічному віці. У нас - гладять по гулястій голівці і за певну суму зараховують до університетів.

Чому у нас не встановлена загальносуспільна система інтелектуального тестування ? Тому що суспільством керують "невстигаючі". Тому що телебачення пропонує нам не дивуватися успіхам бадьорих і розумних, а плакати над химерними долями різних невдах, пришелепкуватих й нецікавих "безтабушників".

Ми потребуємо загадок. Цілих систем загадування. Національної тестової культури, відсутність якої гальмує наш розвиток. Інакше навколо нас буйно й борзо розквітне культура рафінованого та суспільно пошанованого дебілізму. Зрештою, вже квітне.

Безперечно, ця національна тестова культура буде передбачати певну формалізовану жорстокість відбору. Так. Але в технологічно збудованому суспільстві немає місця для дешевого гуманізму вічних плакальників. Ми повинні відгадувати загадки, а не колупатися в носі і чекати, хто ж нас пожаліє і принесе шпаргалку з відгадками.

(Спеціально для сайту "ГАЛЛ'АРТ")