МИСТЕЦЬКА ГАЛЕРЕЯ
АВАНГАРДУ І ТРАДИЦІЇ
GALL'ART ™
|
УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ
1. Націоналізм кожного народу полягає в тому, що людина кладе в основу свого суспільного світогляду приналежність до своєї нації і кермується у своєму поступуванні добром своєї нації. Націоналізм є не лише ідеологією, але й чинною настановою людини в житті.
Зміст кожного націоналізму, його стиль і його прямування визначаються територією, людиною і добою. Геополітичне положення країни, панівний психологічний тип народу й обставини даного часу, коли формується і діє даний націоналізм, відіграють рішальну ролю у питанні кожного націоналізму.
2. Під націоналізмом розуміємо свідоме чи підсвідоме прагнення нації до самовиявлення і повного розвитку її духовних і фізичних властивостей. Це прагнення виявляється у національній свідомості і патріотизмі, у національно-визвольному русі (коли нація поневолена), у політичній думці, в культурі й економіці, у державному будівництві та в усіх проявах збірного життя.
3. Рушійною силою людського розвитку і поступу в нашу добу є нація і націоналізм.
Нація, як цілість, як збірна особистість, є творцем певних суспільних відносин та духовних вартостей. Нація стоїть в історії як явище універсальне, явище первинного порядку. В розумінні українського націоналізму нація означає не тільки державну окремішність, але й окремішність етнічну й історично-соціяльну.
4. Український Націоналістичний Рух оформлювався в епоху зіткнень найбільших імперіялізмів, небувалого наростання національно-визвольних рухів поневолених і залежних народів світу.
5. Розвиток науки, поширення світогляду та ідей рівноправности, які породили демократію, стали також передумовами формування націоналістичних світоглядів. Визвольні війни народів Европи в ХІХ столітті поширили ідею націоналізму і зробили її чільним явищем життя багатьох народів.
6. Від 1920-х років українські націоналісти розвинули багату, плодотворну й напружену працю в ідеологічній ділянці. Ідеологію українського націоналізму творив ряд мислителів, які були його передовими діячами. Вони створили не лише широкозакроєну, творчу й багату ідеологію, яка, базуючись на тодішньому реальному становищі української нації, давала відповіді на найактуальніші наболілі питання, але й вводили новий стиль життя, що відповідав ідеологічним потребам нації в боротьбі за визволення.
7. Той факт, що ідеологія українського націоналізму мобілізувала і мобілізує не лише ширші верстви народу, але й впливала та дальше впливає значною мірою на курс політики інших українських політичних партій і суспільно-громадських організацій, є доказом актуальности і життєвости світогляду, що його визнають українські націоналісти.
8. Український націоналістичний рух є виразником ідей українського народу, репрезентованих і реалізованих за різних конкретних умов історичної дійсности не тільки С. Петлюрою, М. грушевським чи Є. Коновальцем, але й М. Хвильовим, О. Ольжичем і рухом генерації новаторів на Україні на чолі з В. Симоненком.
9. Український націоналізм, як ідеологія ОУН, як система ідей українського визвольного руху і як світогляд, не є абстрактною доктриною того чи іншого теоретика чи філософа, а кожночасною синтезою української політичної думки, духовно-культурних надбань і вкладу багатьох творчих індивідуальностей минулого і сучасного, здобутих і перевірених у процесі історичного буття нації, в боротьбі українського народу за його національне буття і свободу.
10. Український націоналізм ствить перед собою історичне завдання вибороти для України такий суспільний лад, при якому кожна людська особистість, визволена від економічного, соціяльного і національного поневолення й упослідження - зможе розвиватися як суцільна і творча індивідуальність.
11. Націоналістичні визвольні рухи націй, які змагаються за повалення імперій і за визволення поневолених і залежних народів з-під панування націй-загарбників - є найпоступовішими світоглядово - політичними рухами сучасної доби.
12. Націоналізм не визнає "абстрактної людини". Із становища кожного націоналізму, а с тому й українського, людина, яка цурається зв'язку зі своєю нацією, яка денаціоналізується, ставить себе у площину космополітичного становища - "націонал-безбатченка". Пропагований принцип підпорядкування національних інтересів - інтернаціональним на практиці зводиться до звичайного колоніяльного поневолення і гноблення малих народів великими.
13. З великим ідеологічним озброєнням і візією майбутньої самостійної української держави націоналісти ввійшли наприкінці 1930-х років у фазу державного будівництва (Карпатська Україна) і в другу світову війну та принесли великі жертви у боротьбі за здійснення своїх постулатів на всьому українському просторі.
14. Зміна дійсности в світі й на Україні, під час і після другої світової війни зумовили випробування життєздатности ОУН в найскладніших умовах боротьби. З другої світової війни ОУН вийшла роздвоєною. а в половині 1950-х років постало ще одне націоналістичне середовище. Поділ цей поглиблював рівночасно ідеологічні розходження між трьома націоналістичними організаціями, які почали виявлятися наприкінці 1960-их років.
15. Матірна ОУН визнає, що, з одного боку, націоналізм є вірною і незнищенною силою українського народу в його боротьбі за визволення з-під російсько-більшовицького поневолення, а з другого - що в ідеологію українського націоналізму треба вносити зміни, яких вимагає саме життя та досвід революційно-політичної дії останніх десятиріч. У своїй ідеологічній програмовій настанові, матірна ОУН відкидає, як фінансову залежність від чужих державних чинників., так і якийнебудь опортунізм супроти існуючого режиму на Україні та вважає, що завданням УНРуху - видвигати та обстоювати максимальні домагання народу: ідеали повної суверенности і соборности України. Як у своїй програмі державного будівництва, так і в політично-громадському житті на чужині, ОУН стоїть на засадах демократичного ладу, політичного плюралізму та правопорядку, основаного на пошані до прав людини і меншостей. Таким чином ідеологія Українського Націоналістичного Руху йде вперед, відбиває в собі найновіші здобутки й досягнення та з'єднує їх в одне ціле з прагненнями й потребами нації.
16. У своїй основі, підхід ОУН до світоглядових питань себе повністю виправдав, хоч у ідеологічнй ділянці протягом останніх років зроблено занадто мало. У сучасній ситуації було б небезпечним перймати усі висновки, схвалені раніше, оскільки різні нові прояви життя не могли бути враховані раніше. Дещо залишилося поза увагою дослідників ідеологічних питань. Також у ряді важливих питань потрібно ввести часом зміни для того, щоб краще схопити суть актуальних процесів і використати їх у ідеологічній праці 1970-их років. У загальному, ідеологія українського націоналізму не може розглядатися ізольовано від ідеологічних рухів сучасного людства.
17. В силу об'єктивних умов, український націоналізм розвивається і здійснюється двома річищами: на Україні в умовах національного, політичного, духовного й економічного поневолення, і в дуже відмінних умовах - в національних середовищах українських поселенців у різних країнах західного світу.
18. Кермуючись досвідом минулого і сучасного, український націоналізм:
(а) відкидає ідеологічний догматизм, який базується на претенсії посідання абсолютної й виключної політичної істини, на претенсії непомильности, які не лише параліжують творчу ініціятиву, але й неухильно ведуть до тоталітаризму й застосування терору супроти критиків та опонентів у лоні власної національної спільноти;
(б) відкидає концепцію орієнтації на "Захід", при принциповому протиставленні України - "Сходові", яка мала б бути "сторожем" Заходу перед небезпеками зі Сходу. Ця концепція свідчить про загрозливий брак розуміння дійсности на Україні і в цілому світі, нерозуміння суті української визвольної боротьби в деяких кругах української групи на чужині;
(в) відкидає поняття в термін "українського буржуазного націоналізму" з усіма тими негативними означеннями, які до нього прикладаються і які є наскрізь фальшиві й не відповідають сучасній дійсності на Україні, а також і ідеології Українського Націоналістичного Руху. Це поняття є витвром російських великодержавних шовіністів для морального терору українських патріотів і боротьби з українським визвольним рухом.
(г) протиставиться угодівській політиці тих середовищ, які достосовуються до політичного ладу в УРСР і панівного режиму в ній;
(д) стверджує, що демократії заходу перестали бути тією моральною силою, яка могла б протиставитися ширенню комуно-російського імперіялізму.
Демократичні системи Заходу дбають про своє самозбереження навіть шляхом підтримки комуністичних систем, де вони вже існують. Їхнім прагненням - не новий лад у світі, побудований на універсальному принципі суверенности націй, не справедливий суспільний поділ функцій і матеріяльних здобутків у рамках суспільств і держав, а збереження "статус кво".
Лише націоналістичні рухи і національно-визвольні війни поневолених народів можуть повернути народам світу свободу, суверенність, гідність, міжнародний солідаризм і справжній мир.
19. Український націоналізм не потребує покликатися чи доказувати свою наявність на Україні. Український націоналізм ніколи не імпортувався на Україну із-зовні. Він завжди був органічним виявом усіх верств української національної групи в її культурному, соціяльному і політичному житті. Сучасна специфіка українського націоналізму на Україні зумовлена специфікою підсовєтської дійсности.
20. Процеси й течії, які відбуваються на Україні, не мають нічого спільного з наміром реставрації минулого. Нові сили руху опору на Україні мають змогу шукати і творити таке своє майбутнє, яке виростає і розвивається не з догм і теорій, не з абстрактних філософських розважань. а з потреб людини і нації, що співзвучне з українським націоналізмом і служить добру різнонаціонального населення України.
21. Полишаючи історії державний устрій доби УНР і відкидаючи накинутий лад російсько-комуністичним режимом, український націоналізм не бере собі за приклад принципів капіталістичних систем(,) він стремітиме знайти синтезу нового ладу, який відповідав би інтересам населення україни та різних її верств.
22. Політиці поневолення націй і людини, український націоналізм протиставить принцип рівноправности суверенних держав, народоправ'я і міжнародний солідаризм.
23. націоналізм в нашу добу залишається далі актуальною і притягуючою силою, хоч його треба постійно збагачувати, враховуючи надбання інших рухів і життєві процеси останніх років. У сучасну пору, потребу ідеологічної праці визнають навіть ті суспільства, які ще недавно нехтували ідеологічною діяльністю. У цій ділянці ОУН мусить викресати з себе нові сили й нову наснагу до творчого осмислення багатого досвіду минулих десятиріч і останніх років, в свідомості, що якраз у сучасній добі ідеї націоналізму починають переважати над ідеями комунізму, що якраз націоналізм, а не комунізм дасть зміст життя для нових генерацій людства.
[24. Пункт пропущений в оригіналі]
25. Поява важливих ідейно-політичних та програмових документів у підпільній українській літературі ("самвидав-і") вказує на відродження ідейно-політичного мислення в сучасній Україні, яке в багато дечому перекликається з ідеями та вартостями українського націоналістичного руху. глибоке вивчення цих ідейних процесів на Україні являється першорядним завданням ідеологічних кадрів Українського Націоналістичного Руху, які повинні ці процеси з'ясовувати та критично інтерпретувати загалові ОУН та ІСНО й українській громадськості закордоном, відгукуватися на них в Україні та сприяти якісному поглибленню та поширенню цих процесів на Батьківщині.
26. Український націоналізм стверджує, що клич ОУН - "Свобода народам! Гідність людині!" - залишається і дальше найбільш актуальним кличем для всіх поневолених народів у боротьбі за їхнє визволення.
Боротьбу за самостійну українську державу український націоналізм веде під кличем - "Україна - спільне добро всіх її громадян! і закликає до цієї боротьби всі національні меншості на Україні.
Україна: Спільне добро всіх її громадян:
|
GALL'ART ™
Авторський проект Івана Пелипишака
та Олега Гуцуляка
2004