Самозванці і їх фальсифікаторська діяльність

Останнім часом, особливо у країнах, що втратили власну монархічну культуру, або не мали її взагалі, виникла стійка тенденція до шахрайства одним з найстаріших способів, відомих людству - самозванством. Після червоних революцій у Європі 1917-1918 років по теренах розтоптаних комуністами трьох величних Імперій почали тинятися тисячі "онуків Карла Маркса " та "синів лейтенанта Шмідта", безсовісно одурюючи довірливих пролетарів, які віддавали останнє, аби допомогти "нащадку" такого "героя". За наших часів полюси змінилися, але методи заволодіння коштами необізнаних людей лишилися такими ж, тільки трохи вдосконалилися.

По країнах колишнього СРСР, як осиний рій, вештаються різного роду фальшиві "принци" та "королі", які намагаються привести до життя зміст відомого прислів'я "з бруду - у князі". При чому, майже всі ці гротескні клоуни видають себе за нащадків "чудом спасенних" Романових, Рюриковичів, Долгорукових, Палеологів та інших відомих благородних фамілій. Є й такі, які не стидаються "вести" свій "родовід" від Ярослава Мудрого та чернігівських князів, які канули у небуття ще до часів Речі Посполитої. При чому, пройдисвітам абсолютно не важливо, що більшість людей вважає їх тими, хто вони є насправді - фантазерами, шахраями та божевільними. На сотню нормальних людей завжди знайдеться один, який не встоїть перед спокусою з легкістю стати якимсь "лицарем", "кавалерственною дамою", "князем", або "графинею" - і він вже у тенетах шахраюватих кровососів. Пихаті, хтиві індики, ці комічні персонажі, буквально згинаються під вагою безлічі нікчемних цяцьок, які вони називають "лицарськими орденами" (в лапках, бо серед всіх їх декорацій нема жодного знаку автентичного Лицарського Ордену), влаштовують кумедні банкети та бали, називають один одного комічними "титулами", типу "шевальє", які самі собі наприсвоювали. Частина них так вже вжилася у свою роль "світського синьйора", що просто з'їхали з глузду та намагаються "нагородити" своїми нікчемними цяцьками та фальшивими "титулами" сильних сього світу. Вони настворювали різних шахраюватих дитят у вигляді "шляхетних зібрань", "монархічних дворів", "лицарських орденів" зі статусом громадських організацій та іншого непотребу. Де-які з них носяться з гербовими довідниками часів Речі Посполитої, тикаючи пальцем у шляхетський герб, яким, нібито користувалися його предки. Деколи такі "діячі" й насправді думають, що вони є "благородними особами" та "спадковими дворянами". Їм навіть і у сні не може наснитися, що дворянські титули та монархічна атрибутика не є іграшками для дорослих з мозком п'ятирічної дитини. Вони на недосяжну відстань далекі від того, що монархія, як державний стрій та її атрибутика є одним з аспектів міжнародного права.

САМОЗВАНЦІ І ЇХ ФАЛЬСИФІКАТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

Їх без вагань можна назвати терміном "Лицарі Клоунського Ковпака та Солом'яної Шпаги". Нормальною реакцією здорової людини на ці категорії самозванців є сміх і дотепний гумор, а на третю, співчуття. Розповідь про них потребує вживання спеціальної термінології, яка обумовлена їх статусом.

*Фантазери (fantasists) - особи, що мають певні комплекси неповноцінності, які компенсують фантазіями про свій "шляхетний" статус, при цьому оперуючи вигаданими титулами, "присвоєними" фантазійними фальшивими "королями" та "принцами", фіктивними "Лицарськими Орденами" та ін. подібним непотребом. Їх метою є звернення уваги на свою особу. Більшість з представників цієї категорії потрапили в тенета шахраїв та були матеріально ошукані останніми. Більшість з фантазерів навіть не усвідомлює, що є жертвою обману і свято вірить у свої "титули" та "ордени", вважаючи ці гротескні декорації автентичними відзнаками честі та благородства. При чому, у більшості випадків, коли співчуваючі фантазерам освідченні люди намагаються їм довести, що ті стали жертвою шахрайських дій, фантазери, як правило, просто не хочуть це отямити та відверто захищають "благородство" шахрая, який їх нахабно кинув.

*Шахраї (impostors, fraudsters) -особи, які, видаючи себе за різного роду "принців", "королів", "великих пріорів", "імператорів", "великих майстрів масонських лож" та ін., за допомогою вказаного антуражу заволодівають майном та цінностями своїх жертв шляхом обману і зловживання довірою. Шахраї, як правило, щоб викликати у потенційних жертв уяву, що самі насправді є "титулованими особами", чи "впливовими головами тайних масонських організацій", прикрашають себе безліччю нікчемних цяцьок, які вони гордо іменують "лицарськими орденами", показують "фільчині грамоти", про те, що вони, майже не нащадки Ярослава Мудрого, проводять пихаті "інвеститури" (посвячення у "лицарі") у свої міфічні "ордени", влаштовують бали та банкети. Потенційна жертва - фантазер - бажаючи отримати таких "почестей" і, як факір, вмить перетворитися на якого-небудь "князя", "шевальє" або "графиню", готова відвалити шахраєві велику грошову суму, або, якщо така жертва обрана шахраєм з сонму осіб, що мають певну владу або популярність - надати відповідні послуги. Нерідко, шахраї навмисно роздають свої фіктивні "титули" та фальшиві "лицарські ордени" відомим особам в рекламних цілях. Щодо липових "масонів" - немає проблем. На одного справжнього масона у світі нараховується більше 1000 фальшивих, і що перші то й другі - нелегальні організації. Але Лицарські Ордени та дворянські титули- це вже зовсім інша справа. У більшості випадків, як вказує світова практика розслідувань кримінальних злочинів подібного роду, більшість з шахраїв не мала й навіть уяви про те, що питання монархічної атрибутики та прерогатив є важливим аспектом міжнародного права та контролюється спеціальними органами, які діють при ООН і UNESCO та Всесвітнім Конгресом Генеалогії та Геральдики. А обумовлено це тим, що шахраї гастролюють, як правило, по республіканських країнах. У монархічних країнах за подібні дії не тільки шахрай, а, навіть, і фантазер може опинитися за гратами і без втручання міжнародного права, бо у монархіях поважають високі поняття Честі і Гідності. Це не означає, що злодіїв подібної "ниви" в монархіях немає. Але їх кількість та нахабство у багато разів нижчі ніж у шахраїв, що діють в республіках.

*Божевільні (crackpots, lunatics) - і так ясно. "Де у нас Наполеон? В шостій палаті!"

Типові схеми заволодіння коштами, які використовують самозванці-шахраї

Пропонуємо читачеві ознайомитися з кількома поширеними схемами, які використовують шахраї, щоби заволодіти чужими коштами: ОСНОВНА СХЕМА СУЧАСНОГО "ШЕВАЛЬЄ - ЛОХОТРОНУ" (активно практикується здебільшого у країнах колишнього СРСР та пост-комуністичної Європи)

* Створюється громадська організація або фонд з назвою, яка точно або приблизно відповідає назві справжнього існуючого або забутого Лицарського Ордену, або вигаданого, наприклад , "Суверенний Міжнародний Екуменічний Лицарський Орден Лоходрому ".Така організація найчастіше(але не обов'язково)реєструється з міжнародним статусом у поважній закордонній країні. Після цього шахраї, чий бізнес - "торгівля повітрям", приступають до виготовленню антуражу - бланків, печаток, інтернет-сайту, "лицарського" спецодягу, "лицарських" відзнак та ін. Іноді, найвідчайдушніші злодії ще виготовляють "дипломатичні паспорти" та "дипломатичні номери" свого новонародженого шахраюватого дитяти. У той же час підбирається кандидат на головування "Орденом". Для цього рада шахраїв - батьків бізнесу, встановлює регіон та країни, де буде проводитись основна частина злочинних дій. Головою "Ордену", у кращому випадку, робиться здебільшого якийсь старий сивоволосий дідусь гарного вигляду, що вижив з розуму та страждає манією величі, при цьому ще має громадянство іноземної країни (тобто, не тої, де йому прийдеться "гастролювати") Як правило, Голова "Ордену" з такими даними дуже швидко входить у роль "Князя" та "Великого Магістра" і починає вважати себе справжнім монархом. Провадиться підбір кандидатів для очолювання осередків цієї злочинної організації у країнах, які обрані об'єктом шахрайської інтервенції. Як правило, основними об'єктами обираються країни республіканської форми правління з відсутністю монархічної та правової культури. Кандидати на керівництво злочинним осередком підбираються з кримінальних елементів, що мають корумповані зв'язки. Голова "місцевого осередку"-"Великий Пріор" проводить пошук потенційних жертв, тобто осіб, які мають достатньо коштів та страждають певним комплексом неповноцінності з приводу відсутності ознак їх благородства. Здебільшого, жертвами обираються середні та крупні бізнесмени і державні службовці, які мають допуск до матеріальних та фінансових ресурсів. Використовуючи свої зв'язки, місцевий ділок у непрямій формі ставить потенційних жертв до відома, що існує такий "Лицарський Орден , що в нього можна вступити, стати "лицарем", але ж це коштує. Потенційна жертва, прийнявши рішення обов'язково прирахувати себе до сонму благородних осіб світу, вже сама починає шукати з шахраєм зустрічі. Зустріч організується, при чому, шахрай починає "надувати щоки" ніби все дуже серйозно. В хід ідуть багато оформлені ілюстровані книжечки з фотографіями пихатих інвеститур (посвячень у лицарі) цього "Ордену", гербові довідники часів Речі Посполитої, фотографії "Великого Магістра" у повній бойовій розмальовці, піднятий догори перст і ще цілий арсенал прийомів. Замріяна потенціальна жертва, яка вмить відчула, що її благородство близько, вже готова на все, тільки би скоріше....

Ну, а далі все ясно. Зорендований "за 3 рубля клуб", або , найчастіше, храм (як це не прикро), казково урочистий антураж, фотографи, високі промови, декорації та щасливі очі новоспеченого "шевальє". Потім банкет, а іноді й бал. Далі діє так званий принцип "циганської пошти". Тобто, один передав інформацію другому, другий третьому і так далі. Всі стали "шевальє" і утворили щось на зразок "Клубу Ошуканих" під керівництвом шахрая - голови "місцевого осередку" фальшивого "Ордену".

Для забезпечення власної недоторканості, поширення власної "проходимості" та у рекламних цілях шахрай місцевого значення проводить подібні схеми по "посвяченню" у "лицарі" сильних сього світу -високих урядовців та правоохоронців. Ті, звичайно, грошей не платять, але нагороди полюбляють і мають їх багато. Їм нема часу розбирати, яка з нагород справжня, а яка взагалі не нагорода та не варта гнилого яйця. Це й треба шахраєві. Для посвячення у фальшиві "лицарі" свого фіктивного "Ордену" місцевий шахрай запрошує "Великого Магістра" зі "свитою", щоб все було правдоподібно. Ось тут "старичок - боровичок" з манією величі і потрібен як повітря. Саме липовий "Князь" і робить половину справи.

Місцевий шахрай діє, у принципі , самостійно, але віддає долю в "общак", який знаходиться за кордоном, як плату за антураж, інформативне забезпечення та підтримку. Крім цього, для прикриття своєї основної діяльності шахрай організовує благодійні акції у невеличких символічних масштабах, щоб ввести в оману суспільство. Безумовно, такий бізнес не може існувати постійно і оман завжди розкривається. Але притягнути злочинця до кримінальної відповідальності нелегко. Це обумовлено тим, що потерпілі, як правило, люди багаті та відомі і не дуже бажають визнати себе "терпілами", ошуканими якимсь нікчемним пройдисвітом, тому з заявами у компетентні органи не звертаються. Більш того, керівництво компетентних органів саме опиняється у дуже незручній ситуації та зайняте палінням вручених їм гротескних "нагород" у каміні. Потерпілі, як правило, знищують всі сліди свого перебування у "Ордені Лоходрому" та нікчемні цяцьки, якими їх "прикрасив" шахрай, мов клоунським ковпаком. Потерпілі, звичайно, бажають розібратися з шахраєм "за понятіями" та часто це роблять, щоб повернути свої гроші та потішити стоптану у бруд гідність. Крайнім у таких ситуаціях завжди лишається місцевий шахрай та може ще й "зіц-Князь". Головні ж "продавці повітря" відпочинуть та розпочнуть створення нового "шляхетного союзу" - якого- небудь "Суверенного Інтернаціонального Лицарського Ордену Мисливців за Чужим Майном" і вже нові гротескні "Великі Приори" почнуть "посвячувати" в кумедні "шевальє", тобто розпочнуть роздягати нових рогулів у черговій "Республіці Анчурії", яка крокує до світлого майбутнього "дорогою Олівари".

СУТО АНГЛІЙСЬКИЙ "ГУМОР" (практикується у Сполученому Королівстві та з деякими змінами в ін. країнах, де є велика небезпека кримінального переслідування)

* Останнім часом, навіть на британських островах активізувались хитрі шахраї, які використовують наступну схему заволодіння коштами. Вони просто дурять здебільшого іноземців, продаючи їм "титули" та "дворянство" як торгову марку (copyright).Для цього з потерпілим укладається контракт про продаж йому насправді неіснуючого титулу, який шахрай просто вигадує, як назву фірми, або марку коньяку, чи витягує титул з книжок часів Норманського Завоювання 1066 року. Нічого не підозрюючи, потерпілий, який помилково думає, що дворянський титул можна просто купувати, платить гроші. В цьому контракті обов'язково вказується, що "титул" може служити тільки для насолоди покупця. Такий контракт сторони підписують, після чого таке підписання затверджується підписом юриста (solicitor). Вже після того і відбувається головний розвід потерпілого. За британським законодавством функції державної нотаріальної контори при укладанні будь-яких контрактів з іноземцями виконує Секретаріат Міністерства у Закордонних Справах та Справах Співдружності (Foreign & Commonwealth Office). Юрист забов'язаний отримати для контракту номер та сплатити гербовий податок, після чого він отримує в Секретаріаті Міністерства гербову марку (ApostilІ) з порядковим номером та штампом, яка наклеюється на контракт. Ось і готове. Приходить нічого не підозрюючий фантазер, отримає контракт, в якому сказано, що він стає володарем назви "Лорд Ошуканий" або "Принц Кинутий", бачить гербову марку з печаткою Foreign Office на паперах і, вважаючи, що він отримує справжній дворянський титул, задоволений та щасливий покидає ловких ділків - аферистів, уносячи звичайну торгову марку, яку вони зареєстрували. Шахраї туманного Альбіону навмисно використовують такий завуальований спосіб одурення, бо жертва нічого не може вдіяти після того, як отямить, що її просто кинули. У такому випадку за британським законодавством діє принцип римського та англосаксонського права caveat emptor- тобто, покупець діє на свій страх і ризик. Українською мовою - бачили очі, що купували. Якщо британські шахраї будуть діяти інакше, як наші нахаби, наприклад, вони ризикують на найближчі 50 років опинитися на повному державному пансіоні - у тюрмі. А в найкрасивішій частині Альбіону - Шотландії, навіть за використання незареєстрованого у державному Гербовому Регістрі Шотландії що зберігається Суді Лорда Лайона (Lyon Public Register of All Arms and Bearings in Scotland) гербу, або особою, яка не має на нього права, винного можуть піддати кримінальному покаранню у вигляді величезного штрафу і виправних робот. Що не кажи, а Британські Острови не найкраще місце для аферистів цієї "ниви", тим більше, після того, як спадковий британський дворянин Річард 7-й Граф Бредфорд розпочав винищувальну розгорнуту компанію проти шахраїв, з використанням засобів масової інформації та задіявши репресивний державний апарат. Все почалось з того, як всесвітньо відомий гастролюючий аферист кубинського походження Антоніо Адольфо Боада ***(він же "Лорд Чаффорд" він же "Посол Беррімор", він же "Маркіз Алессіо", він же "Герцог Кампобелло", він же "Принц Лузіньян" та ін.)* під час своїх "лондонських гастролів" продав черговому фантазеру за вказаною вище схемою назву "Віконт Ньюпорт", тобто, назву, яка повністю східна з справжнім дворянським титулом сина Графа Бредфорда - Віконта Ньюпорт. Нічого не підозрюючи, фантазер називав себе цим титулом, вважаючи, напевно, що став дворянином. Правда, весело!

ХОЧЕТЕ ЗВАТИСЯ ЛОРДОМ?

(практикується у Сполученому Королівстві)

* Ще одна суто британська голка, на яку напорюються іноземці - форма володіння, що називається Lordship of the Manor. До 1925 року кожен володар нерухомої власності в Англії та Уельсі, розташованій на земельній ділянці, звався Lord of the Manor. Власність передавалася шляхом перереєстрації цього статусу на іншу особу. Після 1925 року, за Законами Англії та Уельсу, статус Lord of the Manor (щось на зразок нашого фермера) був сепарований від володіння і лишився колишнім власникам, як спадкове немайнове право. Lord of the Manor ніколи не був феодальним або почесним дворянським статусом, чи титулом і не давав ніяких привілеїв. Саме тому, кмітливі власники такого терміну почали просто продавати його іноземцям. Це було обумовлено тим, що іноземці не усвідомлюють різницю між терміном Лорд (титул дворянина, парламентський статус) та непотребом - Lord of the Manor. Складу злочину в діях з продажу такого терміну немає взагалі. Покупець отримує щось на зразок торгової марки.CAVEAT EMPTOR.

Подібних шахрайських схем є чимало.

ВІДОМІ САМОЗВАНЦІ, ЩО ДІЮТЬ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ Відомі самозванці, що діють на території України

Хто ж вони наші шахраї та фантазери, доморощені та гастролюючи? Щодо фантазерів, то кількість їх, бідолашних, з кожним днем все зростає, не без участі ловких та нахабних пройдисвітів - шахраїв. Якщо взяти Україну, то спокійно можна не звертати уваги на різних відомих Ходосів,Луциків,Аргутинських, які відносяться до категорії фантазерів. З основних відомих фальсифікаторів - "продавців повітря", можна назвати чотирьох, які, гастролюючи по нашій країні під самим носом у правоохоронців, не тільки не бояться бути викритими та опинитися за гратами, ще й сподобляються "дарувати" один-другий клоунський "титулок", чи гротескний "лицарський орденок" високопосадовцю в погонах, а той, замість виконання своїх прямих обов'язків - викривати злочинців та віддавати їх під суд, розпливається у довільній усмішці, потішаючи своє марнославство "високою нагородою", не усвідомлюючи, що над ним просто гарно потішилися, перетворивши його на "клоуна", чи "розведенного лоха", (говорячи лексиконом шахраїв),як більше подобається.

* Перший, найбільш безшабашний "діяч" цієї ниви називає себе Орестом Кареліним-Романишиним-Русиним, "Королем України-Русі" та "Митрополитом Карпатським". У минулому простий радянський військовий вийшов на пенсію, та на старості літ вирішив зайнятися безсовісною справою. У середені 90-х років він прознав про те, що відомий у світі аферист, Алексіс Віктор Брімеєр (у різні часи проголошував себе:- сином "чудом спасенного" Алексія Романова, сином Князя Долгорукова, "Герцогом Анжуйським" - "головою Капетинзько -Анжуйського Королівського Дому", "Королем Неаполю," "Царем Сербії","королем Олелькой ІІ України-Русі" (ефемерного політичного утворення, яке існувало тільки у тяжко хворій уяві невитребуваних історією маргіналів початку 20-го століття),"Головою Карпатської Церкви - Митрополитом Карпатським") помер на початку березня 1995 року в Іспанії від СНІДу. Військовий пенсіонер Орест одразу ж проголосив себе його наступником і без всяких примх совісті почав займатися фальсифікаторством. Напевно, не знав Орест, що той самий народжений в місті Кастермансвілл у Конго бельгійський підданий "Олелько -Брімеер" був заарештований у 1971 році саме за самозванство та ув'язнений до тюрми, де просидів за свої "монархічні" шахрайські зазіхання 1,5 року. Напевно, не знає він, що Брімеєр був відомий практично всім правоохоронним органам Європи та Інтерполу як аферист міжнародного масштабу. Цікаво, а що Орест взагалі знає та на що сподівається? Мабуть, вважає всіх без виключення українців за стадо тупих баранів. А куди дивляться наші рідні правоохоронці? Скільки можна спокійно дивитися, як розтинається Честь та Гідність, як різні гротескні клоуни глумляться над святими речами та богохульствують.

* Другого зараз назвемо громадянин X ( повні данні і додаткова інформація буде опублікована у найкоротший термін ) , який називає себе "Великим Пріором і послом Екуменічного Мальтійського Ордену" та посвячує у цей вигаданий казковий "лицарський орден" фантазерів, видає фальшиві „ дипломатичні паспорти " і фальшиві „ дипломатичні номери " . Саме в цьому випадку ми маємо справу з справжнім кримінальним злочинцем, а не з простим „розвідним" клоуном, типу Ореста (дивись вище) , Карачевського-Вовка чи Сокольницького (дивись нижче) . Діє він від імені "Великого Магістра Палеолога", завзятого шахрая , який видає себе за „Візантійського Імператора".

Псевдо-Палеолог дуже добре відомий правоохоронним органам Європи, Ватикану та Суверенному Мальтійському Ордену (справжньому), як міжнародний аферист. Пройдисвіти проста зареєстрували за кордоном звичайну громадську організацію з пихатою назвою в лапках і видають її за існуючий лицарський орден . Фальшивий „Великий Пріор" - громадянин Х вже до цього мав досвід реєстрації у Мінюсті України міжнародної громадської організації з назвою архаїчного забороненого і відлученого від церкви за сатанізм лицарського ордена ( пригадайте відомий скандал у Китаєвій Пустині). Тоді, ще у бутті простим клоуном, тобто до вчинення кримінальних злочинів, у тому числі тяжких - використання і збування підроблених документів і фальшивих номерних знаків, самовільного присвоєння звання і повноважень посадової особи (видає себе за диппредставника і посадову особу іноземної держави), незаконного неодноразового перетинання державного кордону за фальшивими „дипломатичними" документами , громадянин X навиготовляв цяцьок і брязкалець і вішав їх на своїх жертв- марнославців, нібито „посвячуючи" їх у „лицарський орден". Потерпілі, звичайно не усвідомлювали, що до них вчиняються шахрайські дії і свято вірили у ці прикраси, вважаючи їх автентичними відзнаками честі. Немає ніякого сумніву у тому, що щодо жертв з грошима, такі посвячення робилися з корисливою метою, а щодо жертв впливових і владних, це робилося з метою використання їх у аферах та у рекламних цілях. Тоді громадянин X - липовий „Великий Пріор", вигаданий „лицар", фальшивий „дипломат", який вчився шахрайської майстерності у Прибалтиці і Європі, творець і учасник звичайнісіньких громадських організацій і фондів з назвами „лицарських орденів" ( дивись у цьому розділі : Основна схема сучасного шевальє-лохотрону у підрозділі Типові схеми, які використовують шахраї .) - простий і веселий хлопчина з українського села у Хмельницькій області, видавав себе за "Великого Пріора Ордену Тамплієрів". ( Для довідки - був у римо-католицької церкв і такий Лицарський Орден, який припинив існування у 1314 році та заборонений назавжди , засуджений за сатанізм і проклятий навіки віків Святішим Престолом у 1316 році . Улюблена справа багатьох аферистів у світі - "реанімація" цієї архаїки під виглядом липових "масонських лож" з метою видурювання грошей у необізнаних жертв ) . Але ж, фантазери попадалися на цей гачок. Здається, що й сам громадянин X не дуже знає світову історію, сучасну політологію і право, але це не завадило йому провести декілька пихатих "інвеститур" у свої липові "ордени". Щодо фальшивих „тамплієрів" - дії громадянина Х можна кваліфікувати як шахрайство за фактом, однак для порушення кримінального переслідування необхідно отримати заяви від потерпілих осіб, які передавали шахраєві гроші і цінності, без чого в його діях буде відсутній склад злочину бо буде відсутня основна кваліфікуюча ознака - мотив. Великі сумніви є щодо того, що жертви -особи з грошима, заявлять що їх кинули і проста визнають себе ошуканими. Це психологічна основа і стимул для ошуканців, подібних на громадянина Х. Сама ж діяльність громадської організації, яка називає себе хоч „ Сонечко", хоч „ Союз меча і орала", хоч „Орден тамплієрів" і роздає цяцьки і брязкальця не є протизаконною, а є звичайним способом витягування грошей з довірливих і абсолютно необізнаних з політичного, історичного і правового боку громадян. Це є свого роду дитяча гра для дорослих, яким вже пізно сидіти у пісочниці і грати у пасочки, але дуже хочеться пограти у „лицарів". Безумовно, такі громадяни проста не знають, що справжні Лицарі і дворяни, як і монархи, як і лицарські ордени існують і за наших часів, але тільки у міжнародно-правовому полі і всі сучасні лицарі і дворяни є звичайними креатурами ( за даруванням або визнанням прав, що рівноцінно ) п'яти європейських монархій (серед яких є дві теократичних ) - а саме :Сполученого Королівства ( право підпису Указа і Патента у трьох осіб -1.Єлизавета ІІ, 2.Граф-Маршал Англії Герцог Норфолк Фіцалан Говард для Англії від імені Королеви, 3.)Підписант Королівської Сигнатури Великий Герольдмейстер Лорд Лайон Робін Блер для Шотландії від імені Королеви ), Бельгії (право підпису диплома має Король Бельгії Альберт ІІ) , Ватикану ( право підпису Дипломів і Бреве мають 3 особи: 1.Папа Римький Йоанн Павло ІІ щодо всіх документів, 2. Держсекретар Кардинал Анжело Содано від імені Папи щодо цивільних нагородних лицарських орденів призначених для нагороджень без різниці у віросповіданні, почесних звань і дворянських титулів, призначених для нагородження виключно для римо-католиків.3. Великий Магістр Кардинал Карло Фурно щодо єдиного військового нагородного ордену призначеного виключно для римо - католиків і його почесних відзнак, призначених без різниці у віросповіданні ), Суверенного Мальтійського Ордену ( право підпису щодо підданства призначеного виключно для римо-католиків у цьому ордені-державі, а також щодо простих нагородних відзнак цієї держави, призначених для нагородження без різниці у віросповіданні - має Принц і Великий Магістр Ендрю Бертьє ), Іспанії ( право підпису у трьох осіб : 1. щодо всіх документів право підпису має Король Хуан Карлос І, 2.щодо підтвердження раніш дарованих нагород і титулів має Уповноважений міністерства Юстиції Головний Герольдмейстер Іспанії Дон Вінсенто де Каденас і 3.Головний Герольд Королівського Двору Іспанії і Герольдмейстер Кастилії і Леону маркіз Де Ла Флореста ). Всіх нагороджених лицарськими і іншими відзнаками , дворянством і титулами дуже легко перевірити у відповідних державних органах - Герольдіях цих монархій. Інші монархії Європи у наш час нових дворянських титулів практично не дарують, наприклад, останній новий дворянський титул був дарований у Нідерландах у 1931 році. Щодо орденів - всі ордени інших європейських монархій є їх державними нагородами з звичайним статусом. Щодо династичних лицарських орденів - вони належать виключно династіям, які були присутні на Віденському Конгресі 1814-1815 року, загальновідомі і перераховані в Рапорті Спеціальної Комісії при ЮНЕСКО. І на цьому крапка. Саме цих простих знань і не вистачає людям, щоб відрізнити справжнє від підробки. Повертаючись до діяльності громадянина Х, слід наголосити що на даний час він є звичайним кримінальним злочинцем якого можна притягти до відповідальності і заарештувати у будь який час і у декількох країнах Європи, по яких він прокотився з фальшивим „дипломатичним паспортом" і де він наслідив. Крім цього, збут подібного мотлоху і фальшивих номерних знаків в Україні, і так далі і тому подібне... Як найменше на років 5-7 з повною конфіскацією він вже має, якщо він на суді зробить вигляд нещасної жертви, яку теж кинув покидьок Псевдо - Палеолог. Дуже яскравим і кумедним є той факт, що по Києву розкатує більше десятка крутих іномарок на яких „красуються" фальшиві „дипломатичні номери", що видав своїм жертвам - нашим співвітчизникам, громадянин X . Власники цих машин навіть не подивилися на те, що при миттєвому поверхневому огляді по самих цих номерах видно, що це металеве ніщо - суцільна фікція. Що це за дипномер, на якому відсутній основний опізнавальний атрибут - індекс держави яка направила диппредставника і надала йому вірчих грамот і повноважень - тобто акредитаційний індекс у ранговій ролі диппредставництв при МЗС України і зареєстрований у спецкартотеці ДАІ МВС, що саме й робить червону металеву пластинку дипломатичним номерним знаком. Прикро стає за державу, у якій заможні люди, що стали жертвами цієї афери, серед яких є і декілька високопосадовців силової структури, навіть не поцікавилися тим, хто ж є громадянин X насправді? За яким правом і повноваженнями він взяв на себе місію видання режимних документів і номерних знаків? Як мають виглядати справжні дипломатичні документи і дипномери? Чи є він акредитованим як диппредставник при МЗС України, чи є в України дипстосунки з державою, послом якої X себе представляє, тобто з Мальтійським Орденом? Що ж це за держава - Мальтійський Орден, що за уряд має і де базується? А якщо б поцікавилися, то знали би що з справжнім Мальтійським Орденом дипстосунки мають Росія, Білорусь, Молдова, країни Балтії, ще безліч країн світу та ООН, але не Україна, чим і користується X , видаючи свою громадську організацію за суверенний лицарський орден-державу а себе за дипломатичного представника. Знали би, що Мальтійський Орден належить до римо-католицької церкви і всі його члени є католицькими дворянами а його голова - Принц і Великий Магістр Ендрю Бертьє має статус кардинала Римської Курії. Знали би, що голова Ордену обирається Суверенною Радою Ордену на життя з католицьких дворян з доведеним благородним походженням до 32 коліна по батьківській і материнській лінії, затверджується Папою Римським, не має права на одруження, і виконує булли і послання Папи Римського. Знали би, що всі католицькі монархи Європи є лицарями цього Ордену. Знали би, що ніякого сільського хлопця громадянина X там не має і не могло бути навіть гіпотетично . Відомо, що весь цей шахрайський антураж громадянина X - металеві червоні пластинки- липові „дипномери" і пихаті книжечки з мутними гербами - фіктивні „дипломатичні паспорти" - виготовлені на замовлення громадянина Х у Бельгії. Але найцікавіше попереду. Потерпілі, яких X „нагородив" нікчемною цяцькою - липовою „лицарською відзнакою", фальшивим „диппаспортом" і фіктивним „ дипномером" будуть не тільки їздити по Україні і пихато демонструвати гаїшникам свій непотріб, удаючи з себе „дипломатів" ( звичайно до першого справжнього спеца, який проста виконає свою роботу і затримає одуреного бідолаху), але й можуть поїхати за кордон (випадки відомі), при чому можуть і перетинути державний кордон ( прикордонники теж дуже далеко не всі відрізняються умом і професійністю). Але ж у разі, якщо нарвуться на профі - це вже тяжкий злочин. Більш , після того, як проясниться що фальшивий „дипломат" перетинав кордон з такими документами неодноразово, тоді проста жахливо уявити у якому стані опиниться бідна людина, яка вважала папірці, що отримала від X , справжніми. Даремно, що бідолашна жертва сама була ошукана - буде сидіти. Подібного роду історія мала місце у позаминулому році з поляком В., який сам був ошуканим аферистом подібним на X , і який розкатував по країнах Європи з „паспортом Мальтійського ордена" (чергової громадської організації з такою назвою, яку створили невгомонні колеги громадянина X в Австрії). Пан В. свято вірив у те, що він „став" лицарем і дипломатом Мальтійського Ордену і дуже цим пишався. Ось В. доїхав до Італії, але не знав, бідолашний, що паспорт справжнього Мальтійського Ордену добре відомий італійським правоохоронцям, бо уряд самого справжнього Мальтійського Ордену знаходиться у Римі. Так і попався, і досі сидить в італійській в'язниці і згадує незлим тихим словом своїх „сюзеренів", які, до речі також були заарештовані, але трохи пізніше, і спроваджені до теплих європейських камер. Інформацію про шахрайські дії угруповання "Палеолога"- X можна отримати у Ватикані та в справжньому Суверенному Мальтійському Ордені ( який є єдиною визнаною у міжнародному праві екстериторіальною державою, що представлена в ООН ) за адресою: Sovrano Militare Ordine di Malta , Palazzo Cavaleri di Malta , Via Condotti 68, Roma , Italia . Там створена спеціальна слідча комісія, яка бореться з аферистами-самозванцями і відомо, що незабаром з приводу діяльності в Україні злочинного угрупування „Палеолога" - X , не підставі вже ухваленого рішення буде зроблена офіційна заява на міждержавному рівні за участю Ватикану, як країни - диппосередника, що безперечно призведе до відповідних правових наслідків.

* Третім є кумедна особа, яка називає себе "Князем Карачевським-Вовком" та проголошує себе нащадком "чернігівських князів ,які були чудом спасенні". У будь якого психічно здорового історика та спеціаліста з генеалогії це викликає посмішку, а іноді і бурхливий сміх.. При проведенні перевірки цього "істинного чуда" був поставлений однозначний та безповоротний діагноз - самозванець. Дуже любить він розповідати фантастичні історії про свою родину та своїх предків. Здається, що й сам він вірить у ці небилиці та проживає у своєму надуманому світі. Він також "посвячує" фантазерів у вигаданий їм самим "лицарський орден" та роздає фіктивні "титули". Цей комічний персонаж так вжився в образ "чудом спасенного", що на його дотепний зовнішній антураж без сміху дивитись неможливо. Полюбляє він розкопувати архаїчні матеріали часів Речі Посполитої, знаходити схожі прізвища у літописах тих часів та нарікати дворянами всіх, кого йому заблудиться. Але на фантазерів часто це діє і вони не устоюють перед спокусою наблизитися до "прекрасного". Цей фальсифікатор прибув на Україну з-за кордону з певною ціллю - одурювати наших необізнаних земляків та грати в "королька". Інформацію щодо повної неавтентичності цього "діяча" можна отримати, запросивши ІСОС (див. далі.) і Готський Альманах (Almanach de Gotha).

* Ну а четвертим, звичайно, є український "першопроходимець" - скандально відома громадська організація, яка "курям насміх" нарекла себе "Лицарським Орденом". На ній можна зупинитися детальніше. Безперечно, будь - хто може називати себе, як завгодно. У світі є дивак, який називає себе "Папою Римським Пієм Тринадцятим" та керує своїм "Ватиканом" що базується у глухому селі в Латинській Америці. Від того, що він видає свої "були" та "послання", він не стає справжнім Понтифіком, а був і лишається гротескним персонажем. Будь-який дитячий садочок може проголосити "монархом" чи "лицарем" хоч Мікі-Мауса та провести пихату "інвеституру" з балом, святковим питтям лимонаду і поїданням зефіру, але ж від цього улюбленець дітей благородною та титулованою особою не стане. Повертаючись до цієї кумедної організації, варто відмітити, що вона керується з-за кордону відомим авантюристом та фальсифікатором польського походження Юліушем Сокольницьким, який представляється "президентом Польщі в екзилі" (Ніколи ним не був. Останнім Президентом Польщі в єкзилі був Рішард Кошаровський, який 22 грудня 1990 року урочисто передав Президенту демократичної Польщі Леху Валенсі документацію уряду Польщі в екзилі і розпустив цей Уряд. А передостанній Президент Польщі в екзилі - Казимеж Сабат видав Декларацію від 19 грудня 1987 року, у якій сказано: " Юліуш Сокольницький, 1920 року народження, уродженець м.Пінск, є самозванцем, який самопроголосив себе президентом Польщі в екзилі. Він продає за суми від 100 $ до 1000 $ США військові звання неіснуючої Польської Армії в екзилі та фіктивні нагороди. Ніякого відношення до Уряду Польщі в екзилі Юліуш Сокольницький не має. Будьте обережні ,не приймайте участь в аферах цього самозванця" Лондон,19.01.1987 р. Довідка: Юліуш Сокольницький працював у інформаційному відділі Уряду Польщі в екзилі до 25.11.1971 року. За викрадення печаток, підробку документів і афери з продажем неіснуючих військових звань неіснуючої армії він був вигнаний з апарату цього Уряду.) та фіктивним князівським і графським титулами, використавши схожість свого прізвища з Графами Сокольницькими (титул присвоєний у 1683 році (Саксонія) та у 1817 році (Прусія). Графські роди Сокольницьких присіклися). При чому, цей дотепний персонаж любить заявляти, що "князівський титул" він отримав від "голови Капетинзько-Анжуйського Королівського Дому".Як ви думаєте, хто ж той "Голова"? (Історична довідка: королівська династія Капетингів(головна) правила у Франції з 987 року по 1328 рік, коли припинила своє існування. На трон Франції зайшла її гілка - династія Валуа, яку у 1587 році змінили Бурбони. Першим з Капетингів (головної гілки) був Гуго Капет, останнім Карл IV Красивий. Анжуйська (молодша) гілка династії Капетингів правила Королівством Обох Сицилій (згодом Неаполітанським Королівством) до 1445 року, у якому позбулася Корони. Останнім Королем з Анжуйської династії був Рене І Добрий, який помер у 1480 році. З його смертю Анжуйська королівська династія припинила своє існування) Щоби отримати справжній титул від Голови Анжуйської гілки династії Капетингів, треба було народитися ніяк не пізніше 1480 року. Так може наш "президент у вигнанні" безсмертний? Якщо б він отримав титул від Голови Анжуйської династії у останній день життя цього Короля як подарунок на свій перший день народження , нашому "Великому Магістру" зараз було б 523 роки. Старший, ніж відомий фільмовий герой-Мак Лауд. Чудо світового масштабу! Ні. Напевно, наш фальшивий "граф" просто мав контакт з Алексісом Брімеєром.(див.вище). Відомі ще випадки, коли Сокольницький розповідав неукам про те, що він ще й до всього був нагороджений князівським титулом від „Голови династії Гогенштауфенів" ( Коротка довідка для дітей: ця династія правила Священною Римською Імперією до того, як була позбавлена Папою Римським всіх прав та титулів, як результат поразки у війні гіббелінів і гвельфів. Молодша гілка Гогенштауфенів узурпувала трон Сіцилійського Королівства і була скинута за вказівкою Папи Римського. Останній Гогенштауфен, що на той час лишився живий - Манфред , був позбавлений всіх прав і титулів, був оточений військами Карла Анжуйського і загинув у бою. Події 12-14 століття. Підручник історії за 6-й клас.) Щодо цієї байки Сокольницького, слід наголосити, що у Європі гастролює шахрай, який називає себе „ Принцем Августом Гогенштауфеном" і декорує за гроші фальшивими „титулами" і „нагородами" різного роду нероб і неуків. Відомо, що він зустрічався з Сокольницьким і вони обмінялись люб'язностями.Сокольницький виписав цому проходимцю „Великий Хрест" свого фальшивого ордену і отримав від нього фальшивий „титул". Крім цього, бовдур Сокольницький заявляє, що він є суверенним (!?) монархом(!?) та проголошує, що "відродив Лицарський Орден своїм Декретом" (Історична довідка: Орден Святого Станіслава був створений у 1765 році Королем Польщі Станіславом Августом Понятовським. У 1815 році став останнім за списком орденів-нагород Російської Імперії. Після Лютневої революції 1917 року не існує). Розберемось щодо "суверенітету" Сокольницького. Цікаво, як цей пройдисвіт набув СУВЕРЕНІТЕТУ ? Так що, може він чеканить свою монету, регулює грошовий обіг, встановлює дипломатичні відносини та має власне військо? Може має представництво в ООН? Ні, він навіть не знає, що таке СУВЕРЕНІТЕТ! І сміх і гріх... Інтересним фактом з життя "союзу шевальє" є те, що нещодавно, його керівники безсовісно, та досі ще безкарно ,ошукали безліч відомих українських посадовців та підприємців різного рівня, зробивши поважних людей фальшивими "лицарями" фіктивного "ордену". Цим самим, пройдисвіти виставили бідолашних одурених достойників, які й не підозрювали нічого поганого, об'єктом грубої атаки політичної опозиції. (Опозиційні сили, абсолютно не розібравшись у суті справи виставили осіб, потерпілих від шахрайських дій, такою собі "масонською ложею" Ця організація набагато більше нагадує відомий "Союз Меча та Орала"). Ще одним кумедним фактом з життя "союзу шевальє" є те, що відчуваючи "головокружіння від успіхів", ті жартівники намагалися кілька років тому "посвятити" у свої фальшиві "лицарі" кого б ви думали - Самого Папу Римського Іоанна Павла ІІ (їх нахабству просто нема міри...) Правда, Святіший Отець про це не здогадувався. Так-званий "великий хрест" свого фальшивого "ордену" фальсифікатори намагалися натягнути на Понтифіка під час його візиту у Польщу. Звісно, цього не сталося, та Папа особисто не прийняв нікчемну цяцьку і вона лишилася, як сувенір, місцевому Єпископу. Незважаючи на фіаско, аферисти розтрубили про своє визнання з боку Ватикану, чим дуже образили останній. Згідно послання Понтифіка відносно Лицарських Орденів кожен римо-католик, який має справжній Лицарський статус, Лицарську нагороду та титул, не має право приймати "нагороди" фіктивних та невизнаних "лицарських орденів". Особи ж, що нагороджені справжніми Лицарськими нагородами Святішого Престолу можуть бути позбавленими таких за участь в діяльності організацій, які протиправно називають себе Лицарськими Орденами. Діяльність цієї конкретної організації була перевірена з точки зору міжнародного права. При переведенні перевірки встановлено, що особа, яка нею керує та його співучасники займаються фальсифікаторською діяльністю, видаючи себе за Суверенний Лицарський Орден, яким ця громадська організація не є, ніколи не була та не може бути, бо справжні Лицарські Ордени не можуть бути громадськими організаціями. Стосовно діяльності саме цієї шахраюватої спільноти, матеріали її протизаконної діяльності має International Commission for Orders of Chivalry, скорочено ICOC (Міжнародна Комісія по Лицарських Орденах), структура, створена Всесвітнім Конгресом Генеалогії та Геральдики 27 серпня 1960 року за ініціативою суверенних монархів Європи, в тому числі Ватикану, підрозділи якої діють, як вищий експертний орган у цій галузі для ООН та ЮНЕСКО. Ця комісія складається з найвідоміших у світі спеціалістів з міжнародного права, генеалогії, геральдики та фалеристики. Основною ціллю та метою цього органу є викриття угрупувань, які називають себе "лицарськими орденами" поза міжнародно - правовим полем та захист світового історичного надбання, яким є Монархічні Доми, дворянство та Лицарські Ордени. Висновком цієї комісії, який переданий до відома дворів суверенних монархів Європи, відповідних органів ООН та ЮНЕСКО, як правовий інструмент, з поміткою WARNING!, це веселе угрупування "шевальє" кваліфіковане, як - Self-styled"Order of St. Stanislas" under impostors management (фальшивий "Орден Св. Станіслава" під головуванням шахрая). Дуже кумедним є те, що бідолашні фантазери, які ошукані аферистами з цього "ордену", впевнено називають себе "шевальє" - тобто терміном, який фактично існував у Франції до 1793 року для визначення нетитулованого дворянина. Ще так французькою мовою звучить термін Лицар. В українській мові це термін Кавалер або Лицар, які є точним перекладом цього слова, а саме у цьому випадку підходить специфічний український термін "рогуль" або "лох", до якого можна також підібрати французький еквівалент (виражаючись мовою сучасних бізнесменів), але ж "шевальє" для наших розумників крутіше. А "правді в очі" їм подивитись тяжко. Напевно, їм подобається займатися самообманом. Ну що ж зробиш... Ще ряд фальсифікаторів проводить періодичні "інтервенції" на Україну з території Росії. Там їх просто осиний рій. Всякі "Князі Бугаєві-Понятовські", "Джуни з роду Рюріковічів", "Імператори Миколи ІІІ Дальські", "Світліші Князі Брумелі" та інші "діти лейтенанта Шмідта" і "особи, наближені до імператора". І при чому, практично кожний з цих нероб має свій, "істинний" "мальтійський ",або інший "лицарський орден". Всі ці нахабні, хтиві до чужих грошей авантюристи підпитують себе людською необізнаністю та марнославством.

БУДЬТЕ ПИЛЬНІ ТА УВАЖНІ. НЕ ПОПАДІТЬСЯ НА ЇХ ГАЧОК. БЕРЕЖІТЬ СВОЮ ГІДНІСТЬ.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Що ж треба знати, щоб не потрапити у халепу. Просто діяти згідно прийнятих у світі правових норм, для чого вивчити де-які з них. Це досить нескладно, навіть неспокушеному читачеві:

1.Будь-яка незалежна суверенна держава має право створювати свої ордени та почесні звання і вони вважаються автентичними.

2.Лицарські Ордени та нагороди, дворянські статуси, дворянські титули та благородні герби є спеціальними правовими інструментами підтвердження особливо почесного стану та являють собою виключно монархічну атрибутику, виходячи з чого, легітимне право на їх створення та присвоєння мають тільки суверенні монархи, тобто, правлячі (за винятком дарування членства у династичних Лицарських Орденах та їх відзнак, які належать за jus sanguinis екс-правлячим монархічним династіям, що були представлені на Віденському Конгресі 1814-1815 рр. Щодо титулів, за винятком, вказаним у п.3.

3. Позбавлені Трону монархи, які були визнаними суверенними правителями та втратили Престол у результаті республіканського перевороту або інших дій, але не зреклися престолу у час перебування при активному jus gladii, зберігають стан font honorum щодо дарування дворянських статусів та дворянських титулів і у разі визнання таких будь- якою існуючою суверенною монархією, ці правові інструменти вважаються дійсними.При цьому реципієнти таких титулів вважаються дворянами тих суверенних монархій, що провели таке затвердження. Таке право мають тільки самі скинуті монархи, а їх не суверенні нащадки його не отримують.

4. Династичні лицарські ордени, належні за jus sanguinis тому чи іншому екс- правлячому монаршому дому, які були визнані Рішенням Віденського Конгресу 1814-1815 рр. та пізнішими міжнародно-правовими актами, зберігають цілий ансамбль історичних, культурних, аристократичних та соціальних традицій і є світовим надбанням, тому втручання у справи того, чи іншого монаршого дому та їх спадкову власність з боку республіканських урядів не припускається. Невизнання таких лицарських орденів з боку республіканських урядів ніяким чином не зменшує автентичності та важливості останніх. Тільки ті династичні лицарські ордени, які перевірені ICOC та включені до відповідного регістру вважаються автентичними!

5. Кожний монарх, позбавлений суверенітету республіканською владою або узурпатором, що рівноцінно, має право на реституцію своїх майнових та немайнових прав, в тому числі прав володіння титулованими землями. Те ж саме стосується його нащадків, але тільки тих, що передбачені законами про престолонаслідування, що діяли до останньої хвилини перебування такого монарха при jus gladii.

6. Позбавлений суверенітету монарх і його нащадки (передбачені законом про престолонаслідування) ні в якому разі не втрачають jus majestatis стосовно всіх титулярних територій, які належали їм до втрати jus gladii, якщо таке позбавлення влади провадилось республіканською владою або узурпатором, що є рівноцінним. У цьому випадку, нащадки (передбачені законом про престолонаслідування) скинутого суверена стають титулярними монархами.

7. Жодна з громадських організацій не має права видавати себе за Лицарський Орден, присвоювати нагороди з Лицарським статусом та дворянські титули, бо громадскі організації та політичні партії не володіють суверенним правом активного та пасивного законодавства. Будь- яка громадська організація та політична партія має право на власну символіку та право на створення власних нагород з юридичним статусом "почесного знаку". Жодна громадська організація, чи політична партія не мають право на створення нагород зі статусом "ордену", бо це є прерогативою суб'єктів міжнародного права, що користуються суверенітетом. Саме наявність міжнародно визнаного суверенітету є правовою нормою conditio sine qua non (обов'язкова умова) для створення та дарування Орденів, почесних звань, дворянських титулів та Лицарських відзнак.

8.Справжніх Лицарських Орденів з "міжнародним", "інтернаціональним", "екуменічним" статусом та з подібними термінами у назві - НЕ ІСНУЄ.

(www.monarch.com.ua)