Що таке дворянство?
Що таке Лицарство і Лицарські ордени?
Чи є в Україні справжні дворяни, Лицарі, Князі?
Чи можна у наш час купувати справжній дворянський титул?
Чи може легітимний спадкоємець позбавленого суверенної влади монарха присвоїти іншій особі справжній дворянський статус або титул?
Хто може провести правову реставрацію (відродити) забутий або такий, що вийшов з використання Лицарський Орден як організацію та нагороду?
Чи може справжній Лицарський Орден існувати та реєструватися як громадська організація?
Як відрізнити справжніх Лицарів і дворян від тих, хто тільки такими представляється?
Які довідники існують з питання монархічної атрибутики? Хто є легітимним претендентом на Трон Російської Імперії у разі її реставрації?
У разі зміни державного устрою в Україні на монархію, хто може легітимно зайняти Престол?

Що таке дворянство?

Дворянство (noblesse, nobility) - особливий почесний правовий стан особи, який встановлює її пріоритет над іншими, що не мають подібного стану у певній суверенній монархії та затверджує формальну належність до благородних підданих відповідного суверенного правлячого монарха. Також загальна назва всіх осіб з подібним статусом.

Розрізнюється дворянство двох типів за походженням:

1. Феодальне (feudal nobility) – передбачає, крім особливого правового статусу та спеціальних привілеїв, ще й володіння певними територіальними одиницями (титулованими землями), що входили до складу суверенної монархії на правах ленних феодальних володінь, належних феодальним дворянам, як спадкова власність, за волею суверенного монарха. Такі дворяни мали правовий статус васалів (територіальних та військових підлеглих), а монарх був їх сюзереном (територіальним та військовим володарем).

2. Почесне (honorific nobility) - передбачає лише особливий почесний правовий статус та спеціальне привілейоване становище. У наші часи, коли феодальне право перестає діяти у листопаді 2004 року навіть в останньому своєму у Європі оплоті - Шотландії, феодальне дворянство практично втратило свої фактичні володіння, належні їм на підставі Королівських Хартій. Таким чином, феодальні дворяни, які в наші часи мають тільки спадковий статус (право передавати свій статус нащадкам), практично прирівнені до спадкових почесних дворян, які феодальних володінь не мали. Особливістю феодальних дворян (feudal nobles) було те, що вони, або користувалися назвою свого володіння як прізвищем, або додавали до родового прізвища територіальну приставку (territorial distinction). Почесне дворянство стало присвоюватись у Європі з середини XIII століття, в Англії - з початку XIV століття, у Франції- з кінця XIV століття, у Священній Римській Імперії та в Росії - наприкінці XVII століття. Як правило, до цих періодів у відповідних державах існувало лише дворянство феодальне.

Незалежно від походження свого дворянського статусу, всі дворяни (nobles) повинні мати приналежність до існуючої суверенної монархії, яка у відповідних документах і надає таким особам цей спеціальний правовий статус. Якщо суверенна монархія, яка присвоїла або затвердила дворянський статус особи, припинила своє суверенне існування, з міжнародно-правової точки зору дворянський статус такої особи буде вважатися дійсним лише у разі його визнання та затвердження з боку іншої існуючої суверенної монархії у належних документах. Після цього таку особу можна офіційно вважати дворянином такої існуючої суверенної монархії. Одна особа може бути дворянином одразу декількох існуючих суверенних монархій. Це може статися як у випадках затвердження у дворянстві, так і у разі присвоєння такого статусу кількома існуючими суверенними монархіями. Жодна особа не може бути дворянином без належності до конкретної існуючої монархії. Немає монаршого двору - немає дворян.

Так, наприклад у Сполученому Королівства існує дворянство Англії та Уельсу, дворянство Шотландії, дворянство (Північної) Ірландії і дворянство Великобританії як окремі правові одиниці, бо Суверен Сполученого Королівства є правлячим монархом всіх цих конкретних коронних територій. Всі такі дворяни є особами з спеціальним почесним статусом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, визнані у відповідних документах як володарі такого статусу, їх герби включені до державних Гербових Регістрів, рівень їх статусу передбачений державними Ранговими Ролями (Roll of Precedence) для кожної коронної території держави. У зв'язку з тим, що Сполучене Королівство є суверенним суб'єктом міжнародного права, підтримує дипломатичні зв'язки з усіма країнами світу, володарі британських дворянських статусів визнаються всіма суверенними суб'єктами міжнародного права як особи, які мають почесний стан в іноземній державі. Припустимо таке, що британський підданий, за героїчний вчинок, або щедру самовіддану благодійну діяльність, або героїчну підтримку розвитку релігії та допомогу тяжко хворим, був нагороджений Президентом України почесним званням "Герой України". Такий британець в себе на батьківщині буде визнаватися як особа, що має почесний правовий статус іноземної держави. Таке ж і з дворянським статусом, тільки ця прерогатива історично та традиційно зазвичай є спадковою.

Що таке Лицарство і Лицарські ордени?

Лицарство (chivalry, knighthood) - почесний стан особи, який вказує на її особисте благородство. Також - колективна назва Лицарів.

Лицарські Ордени (Chivalric Orders, Orders of Knighthood) - союзи Лицарів, що мають Статути, в яких закріплене їх відповідне відношення до суверенних монархічних суб'єктів права. Лицарські ордени (chivalric (knighthood) decoration (insignia)) - відзнаки, що вказують на наявність у певної особи статусу Лицаря та належність до відповідного Лицарського Ордену. Також нагороди Заслуг, що присвоюють особі Лицарський статус без права членства у Лицарському Ордені та відповідних обов'язків.

Лицарські Ордени почали виникати під час Хрестових Походів під патронатом Святішого Престолу як верховного джерела духовної влади та суверенної монархічної держави. Їх основним завданням було звільнення Святої Землі від мусульманства, пропаганда християнства та підтримання свого життя в абсолютній вірності християнській вірі та Святішому Престолу. Історично Лицарські Ордени - це креатура Римо-католицької Церкви. Виникнення перших двох Лицарських Орденів - Ордену Госпіталю св. Іоанна Єрусалимського (з 1530 року стане відомий як Суверенний Мальтійський Орден. Зараз єдиний у світі Лицарський Орден, який визнаний у міжнародному праві як держава без території у певних кордонах з правом Суверенітету) є Орден Каноніків (з 1336 року стане відомий як Лицарський Орден св. Єрусалимського Гробу. Зараз, єдиний військовий Лицарський Орден Ватикану) відноситься до 1099 року, тобто часу звільнення Єрусалиму. Спочатку ці Ордени були засновані як релігійні організації, а після вже як військово-духовні. Пізніше кількість Лицарських Орденів збільшилася за рахунок виникнення Ордену Бідних Лицарів Христа та Храму Соломона (або Сіонського Храму, або тамплієрів. З 1314 року назавжди припинив своє існування, майно було конфісковане, а він був заборонений Святішим Престолом) і Ордену Пресвятої Діви Марії (з середини XIII століття відомий, як Тевтонський Орден. Зараз- духовний орден римо-католицької церкви, який має тільки 12 почесних Лицарів).

Приблизно у тей самий час виникли чотири Лицарські Ордени Реконкісти - Алькантара, Кальтрава, Монтеза та Сант-Яго і деякі інші. Вони також були створені Святішим Престолом та існують зараз як Лицарські Ордени, прийняття в які передане Святішим Престолом за Апостольськими Повноваженнями правлячим суверенним монархам та головам екс - правлячих Монарших Домів Європи. Всі,зазначені вище Лицарські Ордени, призначені виключно для римо-католиків, як правило, вже благородного походження, що отримали Лицарське достоїнство через виняткові видатні заслуги перед Вселенською Апостольською Церквою, Святішим Престолом або Монархами (останнє стосується Лицарських Орденів за Апостольськими Повноваженнями). Згодом практично всі суверенні монархи Європи у різні часи та з різними цілями створювали масу різних Лицарських Орденів та Орденів Заслуг з Лицарським статусом.

Для запобігання діяльності безлічі шахраїв, які підступно створюють фонди та громадські організації з назвами Лицарських Орденів, щоб одурювати необізнаних, 27 серпня 1960 році П'ятий Всесвітній Конгрес Генеалогії та Геральдичних Наук при ЮНЕСКО створив Міжнародну Комісію з Лицарських Орденів (International Commission for Orders of Chivalry). Ця комісія є вищим експертним органом з питання легітимності того, чи іншого Лицарського Ордену.

У наші часи справжні Лицарські Ордени, що існують, підрозділяються на 4 категорії:

А) ДЕРЖАВНІ - Лицарські Ордени, відзнаки яких є державною нагородою Заслуг суверенної монархії.

Б) СУВЕРЕННІ - Лицарські Ордени, що користуються суверенітетом. У світі такий існує тільки один - Суверенний Військовий Орден св. Іоанна Єрусалимського, Родосу і Мальти. Цей Лицарський Орден римо-католицької церкви визнаний у міжнародному праві, як суверенна держава без території у певних кордонах. Всі його члени є дворянами. Має дипломатичні зв'язки на рівні посольств, консульств та дипломатичних місій з 92 країнами світу, у тому числі з Російською Федерацією та представництво в ООН. Уряд базується в Римі за адресою: Palazzo Cavallieri di Malta, Via Condotti, 68,Roma,Italia.

В) ПІД ДЕРЖАВНИМ ПРОТЕКТОРАТОМ - Лицарські Ордени, засновані в часи Хрестових Походів та їх правові нащадки. Відносяться до найбільш давніх та високих за станом. Членство в них, як правило, підтверджує дворянський статус особи. Зараз у світі існує 11 таких Лицарських Орденів. Всі вони знаходяться під прямим протекторатом існуючих суверенних держав, є суб'єктами внутрішнього та міжнародного права. Головами в них є Монархи, їх близькі родичі - особи вищого духовенства Римо-Католицької Церкви.

Г) ДИНАСТИЧНІ - Лицарські Ордени, які належать за jus sanguinis певній, позбавленій суверенітету Монаршій Династії, що була представлена на Віденському Конгресі 1814 року. Ці Лицарські Ордени є їх спадковою власністю, та членство в них регулюється виключно волею їх власника. Як правило, за невеликими винятками, членство в них отримують родичі Голови такого Монаршого Дому. У світі існує 48 таких Лицарських Орденів. Крім них існують ще 4 Лицарських Ордени, що належні позбавленим суверенітету Монаршим Домам, які не були присутні на Віденському Конгресі 1814 року, але є справжніми. В правовому полі участь будь-якої особи в них Лицарського достоїнства не присвоює, але за їх володарями визнане право дарувати їх відзнаки як Почесний Знак.

Чи є в Україні справжні дворяни, Лицарі, Князі?

Так, справжні титуловані дворяни є, але кількість їх можна перерахувати на пальцях ОДНІЄЇ рук. Їхні титули європейського походження, даровані та затверджені фактично і юридично ІСНУЮЧИМИ суверенними монархіями, самі вони не чисті етнічні українці і не дуже бажають бути відомими широким масам. Жоден інший з мешканців України, навіть, якщо він походить від затвердженого Російською Імперією. чи Австро-Угорщиною у дворянстві шляхетського роду, на даний час не може у правовому полі вважатися дворянином, тому, що Україна є республікою та за Конституцією сама не визнає дворянських титулів. Немає державного суверенного монаршого двору - немає дворян. Єдина можливість бути зараз визнаним офіційно в Україні, як дворянин -є визнання такого статусу існуючою суверенною монархією у відповідному документі, що, автоматично, тягне за собою наслідки повного визнання особи у міжнародному праві, суб'єктом якого є й Україна, як дворянина тієї монархії, яка затвердила такий статус. Доки подібний, навіть автентичний благородний статус не буде визнаним у певній документальній формі існуючою суверенною монархічною державою, такий статус є недійсним і вважається таким, якого нема взагалі. Жодна з існуючих суверенних монархій Європи досі документально не визнала у дворянстві жодного подібного нащадка шляхетного роду, які проживають у сучасній Україні. З лицарями, дякуючи Ватикану, склалося краще. Зараз, на всю Україну, тобто на 50 мільйонів українців, нараховується, на чолі з Президентом, який є Лицарем кількох справжніх орденів іноземних монархій, близько 25 осіб з автентичним лицарським статусом різного рангу, при чому, більшість з них чиновники високих рівнів, які приймали участь у підготуванні візиту Понтифіка в країну. Таким чином - приблизно 1 Лицар на 2 мільйони українців. У наші часи Лицарське звання -величезний раритет і екстраординарна честь. Навіть декларованих мільйонерів у десятки разів більше, ніж Лицарів. В Росії ситуація ще гірша. Абсолютно впевнено і без вагань можна заявити, що жодних справжніх Віконта, Графині, Маркіза, Герцога, Князя, Великого Пріора, Імператора, і звісно Султана, чи Еміра ,або Кримського Хана, зараз на території України не проживає і не знаходиться, а всі, хто себе за таких видає , є фантазерами, шахраями, або божевільними.

Чи можна у наш час купувати справжній дворянський титул?

Відповідь одна. НІ. Жодна з існуючих суверенних монархій дворянські титули не продає. Законами існуючих суверенних монархій встановлені певні процедури присвоєння нових дворянських титулів. Щодо затвердження у дворянстві, то, згідно Законів суверенних монархій, для цього існують спеціальні державні установи, які ретельно перевіряють права певної особи на дворянський статус, або титул, після чого проводиться спеціальна документальна процедура затвердження у дворянстві і титулі, про що видається документ встановленої форми, нерідко разом з правом на особистий герб. Зворотної сили такі акти не мають.

Чи може легітимний спадкоємець позбавленого суверенної влади монарха присвоїти іншій особі справжній дворянський статус або титул? НІ. Такі статуси та титули не є правовими інструментами в міжнародному праві. Вони не будуть визнаними жодною існуючою суверенною монархією. Такі статуси та титули можуть набути легітимності тільки у випадку реставрації суверенної монархії на чолі з тим самим спадкоємцем і тільки у тому разі, якщо про їх визнання буде виданий відповідний державний документ. Легітимний спадкоємець престолу, визнаний Голова Монаршого Дому може лише регулювати використання титулів Двору для своїх родичів. Це його легітимне право, в яке ніхто втручатися не може.

Хто може провести правову реставрацію (відродити) забутий або такий, що вийшов з використання Лицарський Орден як організацію та нагороду?

Таке право має тільки монархічний суб'єкт міжнародного права, який користується суверенітетом. При чому, тільки така монархія, яка має безперечне пряме відношення до цього Лицарського Ордену.

Чи може справжній Лицарський Орден існувати та реєструватися як громадська організація?

НІ. Справжні автентичні Лицарські Ордени не можуть існувати у статусі громадських організацій. Справжні Лицарські Ордени існують як благородні союзи за правом знатності, та визнані у міжнародному праві саме як Лицарські Ордени. У правовому статусі громадських організацій з назвами Лицарських Орденів існують інструменти шахрайської діяльності, які використовуються певними злочинними угрупуваннями. або певним злочинцем для введення в оману потенційних жертв своїх злочинних намірів. Крім них, як громадські організації з назвою "Лицарських Орденів", можуть існувати, також так-звані "клуби за інтересами", які організуються особами, що не мають можливості отримати справжнє Лицарське достоїнство і дуже від цього потерпають, що викликає у них дитяче бажання пограти у "Лицарів" та "дворян".

Як відрізнити справжніх Лицарів і дворян від тих, хто тільки такими представляється?

Всі особи, які мають автентичне дворянське, чи Лицарське достоїнство та титули, незалежно від того, чи ці прерогативи є успадкованими, чи отриманими ними, мають про це відповідні документи, які у різних країнах називаються і оформлюються по різному:

* В Сполученому Королівстві - це Укази (Warrant) і Письмові Патенти (Letters Patent), в яких, як правило, проводиться дарування благородного гербу разом з даруванням, або затвердженням в дворянському достоїнстві, чи дворянському титулі. Звичайно, такі документи, згідно Законів Королівства, мають право підписувати від імені Корони дві державних посадових особи.

-Стосовно затвердження нобілітації для Англії та Уельсу - Граф-Маршал Англії (Earl Marshall of England).Ця посада, згідно Королівського Указу (Royal Warrant), є спадковою в родині Фіцаланів-Говардів, Герцогів Норфолків (Duke of Norfolk), що перманентно підтверджується кожним новим британським монархом. -Стосовно затвердження нобілітації для Шотландії - Головний Герольд Лорд Лайон (Lord Lyon King of Arms), що діє за Королівською Екзекватурою. У зв'язку з тим, що Шотландія має окремий статус в Сполученому Королівстві та власний Парламент, Лорду Лайону, крім функцій геральдичного міністра Корони, надані ще й функції Верховного Судді Шотландії з питань генеалогії та дворянства. Цю посаду зараз займає Секретар Королівської Сигнатури Робін Орр Блер (Writer to Her Magesty's Signet Robin Orr Blair).Повноваження Лорда Лайона екстраординарні. За британським законодавством підпис Лорда Лайона на геральдичних документах є еквівалентом королівської сигнатури. Указ Лорда Лайона (Warrant) з геральдичних питань є еквівалентом Королівської Хартії з особистою сигнатурою монарха. Крім цього, він є представником Королеви в Шотландії, Головним Офіцером Королівського Двору Сполученого Королівства для Шотландії, Хранителем Королівської Корони Шотландії і Конфірматором Спадкоємця Шотландського Престолу. Жоден Королівський Указ виданий для виконання у Шотландії не має чинності до реєстрації і оголошення його Лордом Лайоном, і набуває чинності тільки після цього. Лорду Лайону за посадою надане право порушення кримінального переслідування і призначення кримінального і адміністративного покарання від імені Монарха.(Діюче законодавство Сполученого Королівства:Crown Acts: 1595 cap.125, 1669,cap 95., 1672,cap.47,1867 30 & 31 Vict.cap.17, Warrant of Her Most Exellent Britannic Majesty the Queen Elisabeth the Second from 09 February 2001)

Всі гербові Письмові Патенти що були виданими державними органами Сполученого Королівства належним чином матрикулюються (тобто, заносяться до Гербового Регістру). У зв'язку з тим, що в Об'єднаному Королівстві кожний підданий, навіть з благородним статусом наймолодшого рангу (gentlemen) та нащадок таких підданих має право отримати власний герб, у Письмових Патентах вищого рангу обов'язково вказується, що реципієнт є дворянином та має прийматися і називатися, як дворянин (noble), щоб відрізняти їх від Письмових Патентів для наймолодших дворян - джентльменів. З 1999 року, коли право спадкових титулованих старших дворян засідати у Палаті Лордів було відмінене, тільки ті з титулованих дворян, які отримали Патент Пера на життя(Life Peerage Patent), підписаний Королевою особисто, мають право засідати у Верхній Палаті Парламенту. До цього, не тільки спадкові дворяни з підтвердженими правами Перів зараз лишилися у Палаті Лордів. Двічі на рік Ї.В. Єлизавета Друга провадить креацію (створення) нових британських Перів, даруючи особистий (не спадковий) баронський титул (barony title) та достоїнство Пера Великобританії заслуженим особам за поданням Прем'єр -Міністра Ентоні Блера. Таким чином, незважаючи на походження, у Верхній Палаті британського парламенту тепер засідають тільки Пери на час життя, чиє достоїнство Пера не передається спадково. Треба вказати, що така переміна викликала негативну реакцію у британської еліти і очікується відміна цього рішення і повернення до спадкового Перства. Але зараз благородних та титулованих осіб у Великобританії багато - Перів значно менше. Так, всі особи, які є справжніми дворянами, чий статус та титул британського походження мають про це вказані відповідні документи, належним чином зареєстровані та підписані указаними уповноваженими державними службовцями. Якщо такого нема, нема ані статусу, ані титулу.

* В Ватикані, це Дипломи (Diploma) та Бреве (Breve), тобто Листи - Послання. Право підписання таких документів від імені Його Святості Папи Римського має Державний Секретар Ватикану(Secretaria Statale della Sede Apostolica Citta del Vaticano) стосовно дворянських титулів Святішого Престолу та чотирьох з п'яти нагородних Лицарських Орденів - Золотої Шпори (Order of the Golden Spur), Пія IX (Order of Pius the IX), Св.Григорія Великого (Order of Saint Gregory the Great) та Папи Сильвестра (Order of St. Sylvester Pope) призначених для нагородження Лицарським достоїнством осіб, без різниці у віросповіданні шляхом простого присвоєння нагороди, а також щодо медалі "Bonamerenti" ("За заслуги") та Хреста "Pro Еcclesia et Рontifice" ("За Церкву та Понтифіка"). Цю посаду завжди займає Кардинал Римської Курії, який виконує функції першого міністра. Зараз посаду обіймає Його Висока Еміненція Синьйор Анжело, Кардинал Содано (A Sua Eminenza Reverendissima Signore Angelo,Card.Sodano). Стосовно єдиного військового Лицарського Ордену Святішого Престолу, присвоєння Лицарського достоїнства якого провадиться виключно для римо - католиків шляхом посвячення у Лицарі мечем під час урочистого богослужіння - Лицарського Ордену Святого Єрусалимського Гробу Господнього (Ordine Equestre del Santo Sepolcro Gerusalemmetane) - Великий Магістр Ордену. Цю посаду завжди займає Кардинал Римської Курії, який призначається Його Святістю Папою Римським і діє від Його Імені. Зараз цю посаду займає Його Висока Еміненція Синьйор Карло, Кардинал Фурно (A Sua Eminenza Reverendissima Signore Carlo, Card. Furno). Стосовно Нагород Заслуг цього військового Лицарського Ордену (Хреста "За заслуги", Почесних Знаків "Єрусалимська Пальма" та " Раковина пілігрима" і медалі "Святої Землі" право підпису також має Великий Пріор Ордену. Цю посаду завжди займає Латинський Патріарх Єрусалиму для Римо-Католиків та Хранитель Святої Землі,яким зараз є Його Блаженство Латинський Патріарх Мішель Саббах. Стосовно Вищого Ордену Ісуса Христа (Supreme Order of Christ), право підпису має тільки Понтифік. Відзнака цього Лицарського Ордену Святішого Престолу вважається в усіх католицьких державах найвищою нагородою у світі. Жодного живого Лицаря Христа у світі зараз не має. * В Іспанії - це Дворянські Дипломи і Гербові Сертифікати. Право підпису на них має Його Католицька Величність Король Іспанії Хуан Карлос І Бурбон у Бурбон стосовно всіх нових титулів, які Його Католицька Величність дарує. Стосовно підтвердження раніш дарованих титулів, право на це мають уповноважені Міністра Юстиції Королівства, уповноважені та судді Державного Королівського Трибуналу з Реабілітації Титулів. Така структура була створена одразу з відновленням монархії задля того, щоб відновити в юридичних правах та зберегти титуловане дворянство та їх нащадків, як національне історичне надбання.

* В Бельгії, щодо нових титулів - це Дипломи і Гербові Патенти. Право підпису на них має Король. Зараз правлячий Король Бельгії Його Величність Альберт ІІ. Всі затвердження та підтвердження у дворянстві робляться королівськими Декретами.

* Інші монархії Європи за наших часів дуже рідко провадять креації нових дворянських титулів, обмежуючись даруванням титулів для нових членів своїх родин. Але, будь який з правлячих монархів має право будь- коли та будь- кому, на власний розсуд дарувати дворянський статус, чи титул, і це буде абсолютно легітимний акт у правовому полі.

Стосовно династичних Лицарських Орденів, належних екс-правлячим монархічним домам Європи, що були представлені на Віденському Конгресі 1814 року, право пожалування їх відзнаками має представник такого монаршого Дому, якому належить jus sanguinis відносно конкретної нагороди. Вони ж і підписують такі документи. Повний список автентичних династичних лицарських орденів та осіб, що мають право на проведення нагородження їх відзнаками, наведений у Рапорті ICOC.

Які довідники існують з питання монархічної атрибутики?

У Європі існують спеціальні науково - енциклопедичні довідники з питань дворянства і монархії. Це довідники, які видаються під патронатом Британської Королівської Фамілії: "Burke's Peerage & Baronetage " - стосовно Перів і дворянства Британських островів, "Burke's Landed Gentry" - стосовно земелеволодарного дворянства Британії, " Debretts Peerage" - все разом, менш детально. Стосовно континентальних монархій - "Almanach de Gotha" - видається під патронатом всіх правлячих та екс-правлячих монархічних домів Європи. Головування патронажним комітетом видання здійснює безпосередньо Його Католицька Величність Король Іспанії Хуан Карлос І Бурбон у Бурбон. Нажаль, це видання приділяє основну увагу тільки титулованим дворяням вищого рівня (князям і герцогам) і монархам (правлячим і екс-правлячим) і їх нетитулованим нащадкам і членам сімей, що суттєво відрізняє його від британського довідника, який не обходить увагою всіх дворян Англії, Шотландії, Великобританії і Сполученого Королівства.

Хто є легітимним претендентом на Трон Російської Імперії у разі її реставрації?

Жодного легітимного претендента на реставрацію російського Престолу в межах кордонів лютого місяця 1917 року у світі вже не існує. Щодо можливої легітимної зміни державного устрою Російської Федерації у сучасних кордонах на монархію, право першої черги на законне зайняття такого Престолу має легітимний спадкоємець Трону Германської Імперії та Прусського Королівства Принц Георг Фрідріх Гогенцоллерн,1976 р.н. Ця можливість базується на тому, що велика частина титулярного Прусського Королівства входить до складу сучасної Росії у її непорушних кордонах як Калінінградська область. Всі інші претенденти на можливий Російський престол, у тому числі деякі нащадки династії Шлезвіг -Голштейн- Готторпів -Романових, не є повністю легітимними, а є нащадками від шлюбів, укладених з порушення династичних Законів, що діяли за останнього суверена російської Імперії - Миколи ІІ, у зв'язку з чим jus majestatis вони не мають. Тому, у сучасному світі, де високо ціниться мир та спокій, такі претенденти визнаними не будуть, бо вони порушать основний принцип сучасної спадкової монархії - династичність верховної влади, як засіб її неперервності, законності та безперечності, усуває боротьбу за саму владу у монархічній державі та зберігає спокій у регіоні та світі.

У разі зміни державного устрою в Україні на монархію, хто може легітимно зайняти Престол? Єдиним легітимним претендентом на Престол можливої Української Монархії є австрійська гілка імператорської династії Габсбургів, що зараз представлена Ерцгерцогом Отто, Титулярним Імператором Австро-Угорської Імперії, який також є титулярним Королем Галичини та Лодомерії і титулярним Герцогом Буковини. Легітимним спадкоємцем Ерцгерцога Отто Габсбурга у наслідуванні прав на титулярні території є його сини - Ерцгерцог Карл та Ерцгерцог Георг і їх нащадки.